Читати книгу - "Темний ліс"

— Ви можете мені сказати, де ми перебуваємо? Я сумуватиму за цією місциною.

* * *

За десять годин, проведених у дорозі в супроводі цілого конвою охорони, Ло Цзі нарешті дістався місця призначення. Щойно зробивши крок із автомобіля, він миттю зрозумів, де опинився: та сама простора зала з низькою стелею, схожа на підземний гараж. П'ять років тому саме звідси Ло Цзі розпочав свою подорож до нового казкового життя. Нині ж, за п'ять років здійснених солодких мрій, присмачених нічними жахіттями, він повернувся до початкової точки.

Одним із тих, хто зустрів його, виявився Чжан Сян, молодий хлопець, який п'ять років тому забезпечував їхній із Ши Цяном від'їзд. Тепер він, змужнілий і досвідчений чоловік середніх літ, відповідав за безпеку всього об'єкта.

Ліфтом знову керував озброєний солдат, звичайно, не той самий, що колись, та в Ло Цзі трохи посвітлішало на душі. Насправді за ці роки той старезний ліфт замінили сучасним автоматичним, тож більше не доводилося зачиняти двері вручну. Солдат просто натиснув кнопку з позначкою «–10», і кабіна попливла під землю.

Підземні споруди за цей час також вочевидь оновили: вентиляційні шахти в коридорах заховали від людських очей; стіни обклали кахлями, що не бояться вогкості; спадщина старих часів, включно з приписами цивільної оборони зникла без сліду.

Увесь підземний десятий поверх відвели під помешкання Ло Цзі. Попри те, що рівень комфорту щойно залишеного маєтку й цього бункера годі було порівнювати, його обладнали комп'ютерами та пристроями для комунікації за останнім словом техніки, а в конференц-залі встановили найсучаснішу систему відеозв'язку. Це надавало їй вигляду військового командного центру.

Адміністратор особливо звернув увагу Ло Цзі на дивні з вигляду вимикачі освітлення із зображенням маленького сонця. Сказав, що з їх допомогою вмикаються спеціальні «сонячні» лампи, які використовуються в шахтах. Їх потрібно вмикати щонайменше на п'ять годин упродовж доби. Світло цих ламп має замінювати сонячні промені включно з ультрафіолетовими, тож вони необхідні людям, чий фах передбачає тривале перебування під землею.

Наступного дня астроном Альберт Рінгер з'явився на мінус десятому поверсі на запит Ло Цзі.

Познайомившись із Рінгером, він виклав суть справи:

— Це ви вперше зафіксували сліди, які підтверджують траєкторію і швидкість польоту трисоляріанського флоту?

Рінгер скривився, як від болю:

— Я вже безліч разів казав репортерам, що слава першовідкривача належить генералові Фіцрою, а не мені. Саме він наполіг на тому, щоб у період калібрування й тестування обладнання «Габбла ІІ» я спостерігав за Трисолярисом. Якби він цього не зробив, ми цілком могли б проґавити момент, зручний для спостережень, і завихрення міжзоряного пилу встигли б влягтися.

— Я хотів обговорити з вами дещо зовсім інше, — поквапливо перебив його Ло Цзі. — Я колись спеціалізувався на астрономії, але не можу сказати, що мав глибокі знання. А тепер і поготів не стверджуватиму цього, бо останні відкриття й тенденції для мене — темний ліс. Ось про що я хотів у вас запитати: якщо у Всесвіті існують інші спостерігачі, крім Трисоляриса, то чи до снаги їм встановити місцезнаходження Землі за тією давньою передачею?

— Ні.

— Ви впевнені?

— Цілком.

— Але Земля з Трисолярисом певний час підтримували контакт, обмінюючись радіохвилями!

— За сеансами зв'язку на низьких частотах можна визначити лише приблизне розташування Землі й Три-соляриса в поясі Чумацького Шляху та відстань між ними. Тобто якщо десь існують інші спостерігачі, вони дізнаються лише про те, що десь у Рукаві Оріона нашої галактики — в Чумацького Шляху — існують два цивілізовані світи, віддалені один від одного на 4,22 світлового року. Але це жодним чином не допоможе встановити точне місцезнаходження. Ба більше, визначити взаємне розташування у Всесвіті навіть за допомогою такого обміну повідомленнями можливо тільки між найближчими світами, такими як Сонячна система й Трисолярис. Третя сторона, навіть якщо ми спілкуватимемося безпосередньо з нею, не зможе визначити місце нашого розташування, як і ми — її.

— Чому?

— Визначення положення зорі в глибинах Всесвіту для стороннього спостерігача — не такий простий процес, як люди собі уявляють. Ось гарна аналогія: ви пролітаєте в літаку над Сахарою, й раптом чуєте, як одна з піщинок волає: «Я тут!». Ви чуєте крик, але хіба, виглянувши в ілюмінатор, зможете з'ясувати, яка саме піщинка вигукнула? У Чумацькому Шляху майже 200 мільярдів зір — ціла зоряна пустеля.

Ло Цзі задоволено кивнув:

— Я розумію. Значить, такі справи…

— Які справи? — запитав Рінгер.

Ло Цзі не відповів, натомість запитав знову:

— А як можна, зважаючи на сьогоднішній рівень технічного розвитку людства, чітко визначити й передати кудись дані про місце розташування певної зорі у Всесвіті?

— За допомогою спрямованого високочастотного електромагнітного випромінювання. Частота хвилі має дорівнювати частоті видимого спектру світла, або перевищувати її та передаватися з потужністю, не меншою за потужність випромінювання зорі. Простіше кажучи, ви примушуєте її миготіти, ніби то маяк у космосі.

— Але цей спосіб передавання інформації значно перевищує наші технічні можливості.

— О, вибачте, я не звернув уваги на ваше застереження. Зважаючи на сучасний рівень розвитку наших технологій, передати координати зорі в глибокий космос — украй непросте завдання. Насправді є лише один спосіб, але технічний рівень, необхідний для інтерпретації переданої інформації, набагато перевищує людський, і, гадаю, навіть трисоляріанський.

— Будь ласка, розкажіть про цей спосіб.

— Взаємне розташування зір — важлива інформація, якщо ми говоримо про певну частину якоїсь галактики. Координат кількох десятків зір, розміщених у певній точці галактики, мені здається, має вистачити. Отже, ми отримуємо тривимірну мапу окремої частини галактики, а треба сказати, що Всесвіт загалом — унікальний, неповторюваний об'єкт на кшталт відбитка пальця.

— Здається, я починаю трохи розуміти: ми посилаємо інформацію про місце розташування певної зорі, не відділяючи її від інших зір, і отримувач порівнює повідомлення із зоряним атласом, щоб встановити конкретну точку в просторі-часі.

— Ваша правда, але це не так просто, як здається. Отримувач повинен мати повну тривимірну модель усього Чумацького Шляху з точним позначенням усіх наявних сотень мільярдів зір і відстаней між ними. По отриманні повідомлення він мусить опрацювати гігантський масив даних, щоб відшукати вказане нами зоряне скупчення.

— Це й справді видається нелегким завданням, так само, як і спроба зафіксувати положення піщинок у пустелі.

— Насправді це значно складніше. Чумацький Шлях відрізняється від пустелі тим, що постійно перебуває в русі, й що пізніше хтось отримає передану нами інформацію, то