Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Не чужі, Аріна Вільде 📚 - Українською

Читати книгу - "Не чужі, Аріна Вільде"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Не чужі" автора Аріна Вільде. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 74 75 76 ... 97
Перейти на сторінку:

— А-а-а, — усміхаюся я. — Ми хотіли тобі повідомити це за інших обставинах, але якщо ти заїхала до нас, — роблю невелику паузу, — ми з Лєрою вчора одружилися.

Очі матері розширюються від недовіри, вона дивиться на мене так, немов я повідомив їй про висадку НЛО поряд із нашим домом.

— Ти одружився? — охриплим голосом перепитує вона.

— Так. Ми вирішили зробити це потайки. Ніби так романтично. Перед від’їздом збиралися заїхати до вас і повідомити про це, але ти нас випередила, — брешу я, оскільки сьогодні знайомити Лєру з батьками точно не збирався. Але це мама, не хочу, щоб вона ображалася на мене.

— Господи, — радісно сплескує в долоні, — як же так? Партизани! А я подумала… Чому ти не сказав?!

Я гіпнозую поглядом двері в кухню, очікуючи, коли ж повернеться Лєра, щоб уся увага матері перейшла на неї. Тому що ще трохи, й розповім всю правду. Брехати батькам я ніколи не любив.

— Так склалося, мамо, — знизую плечима.

— Так це… мені що, найближчим часом онука очікувати? — нахилившись трохи до мене, питає вона, зрозумівши все по-своєму.

Її очі спалахнули в очікуванні моєї відповіді. Мама давно мріє, що в мене з’являться діти.

— Онука в цьому році тобі Даня подарує, — трохи різкіше, ніж варто було, промовляю я, згадуючи, яка саме подія послугувала тому, що Смоленський узяв мене за петельки. — А ми трохи пізніше. Лєрі ще університет закінчити треба.

— А скільки їй?

— Двадцять, — вимовляю я з невеликою запинкою, яка не ховається від матері.

Двадцять же Лєрі? Дідько, якось цю мить упустив зовсім.

— Молода зовсім.

— Це вже яка є.

У цю мить до кухні входить Лєра, і я її поверненню страшенно радий.

— Лєрочка, що ж ти, сонечко, одразу не сказала, що тепер частина нашої родини? Дай хоч обійму тебе, дівчинко.

Лєра дивиться на мене з подивом, розводжу руками, даючи зрозуміти, що з мене витягнули всю інформацію.

Вона ніяково обіймає у відповідь мою матір. Усміхається кінчиками губ. Виглядає мило і зворушливо. Сам не помічаю, як на кілька миттєвостей зависаю на ній.

— А як же тепер? Потрібно зібрати всіх на вечерю, познайомитися. І зі сватами теж, — голосить матір.

А ось це мені точно не потрібно.


 

***

 

— Зберемося, мам, обов’язково, але не зараз. Я у відрядження сьогодні, а нам ще речі Лєри потрібно перевезти. Справ багато. Тож якось іншим разом.

Очі матері одразу ж гаснуть. Впевнений, подумки, вона вже складала перелік страв, які буде подавати на стіл.

— Але можете обмінятися номерами, ніхто не забороняє тобі приходити сюди, мамо, і познайомитися з Лєрою ближче. Тільки без фанатизму, благаю, — передчасно осаджую матір, яка вміє бути квочкою. — Дай Лєрі свободу дій, а то я знаю тебе, завтра ж прийдеш допомагати прати штори й генеральне прибирання робити.

З гіркого зітхання мами розумію, що саме це вона і планувала.

— Але, Давиде, сину, я тут кілька місяців не прибиралася, Лєрі буде складно самій впоратися з усією квартирою.

— Якщо Лєра не впорається, вона викличе клінінгову компанію. Але, так тому й бути, можеш помити посуд, поки ми будемо збиратися. Нам за пів години потрібно виїхати, щоб усе встигнути. Заразом підвеземо тебе додому.

— Добре-добре, — радіє матір, що їй знайшлася робота.

Я підштовхую Лєру до виходу.

— Мені здається, ти з нею занадто суворий. Вона не образилася? — запитує Лєра, коли двері в спальню зачиняються за нашими спинами.

— Якщо не осадити її зараз, вона весь той час, що я буду знаходитися у відрядженнях, буде сюди їздити, влаштовувати прибирання, прання, перебирання мотлоху й не дасть тобі видихнути. Мама — жінка старого гарту й буде шукати роботу, навіть якщо все тут заблищить від поліроля. А тобі, наскільки я пам’ятаю, ще тиждень бажано більшу частину дня в ліжку знаходитися. Ти ліки, до речі, випила?

— Звісно, — киває Лєра.

— Чудово. Тоді збираємося й…

З кухні пролунав якийсь незрозумілий звук.

— Ось, що я тобі казав? Вона вже закінчила мити посуд і сто відсотків дісталася до дека в духовці.

— Я його не помила після того, як запекла курку, — сором’язливо промовляє Лєра з розширеними очима.

— Не хвилюйся, вона тільки рада цьому.

За пів години ми всією родиною залишаємо мою квартиру й завантажуємося в автівку, яку водій Смоленського, судячи з усього, пригнав до мого дому. Позашляховик Лєри теж поряд.

— Почекай, заберу зі свого автомобіля сумочку, — каже вона, поки я намацую ключі від своєї тачки під капотом.

— Автівка в Лєрочки дорога, так? — застигає поряд матір, проводжаючи поглядом мою дружину.

Я повертаю голову, щулюся від сонця.

— Так, не з дешевих.

1 ... 74 75 76 ... 97
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не чужі, Аріна Вільде», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Не чужі, Аріна Вільде"