Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Між нами контракт, Кетрін Огневич 📚 - Українською

Читати книгу - "Між нами контракт, Кетрін Огневич"

539
0
22.10.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Між нами контракт" автора Кетрін Огневич. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 74 75 76 ... 81
Перейти на сторінку:
Розділ 37

Крістіна

Якимсь дивовижним чином Владу вдалося знайти для мене стару футболку і спортивні штани, які я одразу ж схопила і побігла до ванної, оскільки не хотіла переодягатися в його присутності. Хіба що, раптом у нього тут десь прихована камера стоїть, а його недолугий татусь спостерігає за нами зі свого комп'ютера. Бр...! Від цієї думки мене аж пересмикнуло. Щойно я повернулася назад у кімнату, Влад нагородив мене посмішкою і поплескав по ліжку.

— Лягай, Лисенятко, — сказав він, демонстративно посунувшись на найдальший край ліжка, і я залізла під ковдру. — Тобі вже краще?

— Я б сказала, п'ятдесят на п'ятдесят.

— Тобто, як кажуть англійці, so-so, так собі?

— В точку, — пробурмотіла я, натягуючи на себе ковдру.

— Гаразд... Що ж, на добраніч, Крістіно.

— На добраніч... Владе, — тихо сказала я, а потім перевела погляд на годинник. Що ж, треба перечекати хоча б кілька годин, а потім дістатися кабінету його батька. Схопивши телефон, я відкрила свій улюблений застосунок Alreader, який й донині був для мене найзручнішим для читання книг. Отже, на якому ж я розділі зупинилася востаннє? Здається, на тринадцятому... Що ж, можна і почитати роман, в надії хоч якось скоротати час...
***
Щойно на годиннику була друга ночі, я тихенько вилізла з-під ковдри, а потім схопила флешку і вийшла в коридор. Наблизившись до кабінету, я зупиняюся і оглядаюся на всі боки. На моє щастя, нікого немає. Я злегка відчиняю дверцята кабінету, і заглядаю всередину — нікого... Гм, мені здається, чи аж надто просто все якось складається? Лише на мить мене охоплюють сумніви, що все це потім вилізе мені боком, але потім я згадую заради чого я тут.

Зайшовши всередину, я тихенько прикриваю за собою двері і навшпиньки крадуся до письмового столу, на якому лежить сріблястий ноутбук. Щойно я вмикаю його, на екрані одразу з'являється віконце, де потрібно ввести пароль. На щастя, мені не потрібно перейматися з цього приводу, бо в мене є флешка з усякими крутими програмами Олега. Я швиденько знаходжу один із портів і вставляю туди флешку, від чого на екрані починає відбуватися якась маячня. Спочатку з'являються якісь цифри і літери, а потім усе зникає, і я бачу робочий стіл із купою папок.

Швиденько заходжу в папку свого накопичувача, активую програмку, яку мені скинув Олег, і просто чекаю. За ідеєю, мені потрібно лише дочекатися встановлення прихованої підпрограми, яка залишить на ноутбуці Жданова-старшого вірус. Таким чином, ми зможемо отримувати всі дані з його ноутбука віддалено, і він навіть не здогадається, що ми його хакнули.

На екрані з'являється вікно зі встановленням програми, і я бачу, скільки часу мені потрібно тут провести - хвилин п'ять, не менше. Я якийсь час стою нерухомо, прислухаючись до кожного шурхоту за вікном, від чого починаю нервувати. Раптово в мене виникає погане передчуття, що щось піде не за планом. Краєм ока я помічаю якийсь рух праворуч, і раптово розумію, що хтось намагається пробратися через вікно в кабінет Жданова-старшого. Чорт забирай, що мені робити?

Я хапаю ноутбук і швиденько біжу до крісла, яке стоїть біля книжкової шафи, заповненої досхочу різними книжками. Сівши на підлогу з ноутбуком, я ховаюся за спинкою величезного крісла, поки цей хтось намагається відкрити вікно зовні. Щойно я бачу, що інсталяцію програми завершено, я швидко витягую флешку і поспіхом вимикаю ноутбук. Варто екрану згаснути, як я одразу навпочіпки повзу назад до столу, і потім обережно ставлю його на місце. 

Трохи підвівшись, я помічаю за вікном фігуру чоловіка, точніше кажучи, хлопця, до того ж дуже навіть знайомого хлопця. Цікаво, якого біса тут забув друг Влада, Артур? Поки він метушиться з вікном, я швиденько повзу до дверей, і, прочинивши їх, виповзаю в коридор. Боже, сподіваюся, Артур мене не помітив...

Я озираюся на всі боки, вкотре переконуючись, що в коридорі нікого немає, і потім повертаюся назад у спальню Влада. Щойно я опиняюся в ліжку і забираюся під ковдру, сильні руки миттєво обхоплюють мене за талію і притискають до чоловічого тіла. 

— Де це ти була, Лисенятко?

Влад
Щойно ми лягли спати, я одразу схопив мобільний і надіслав повідомлення Артуру. У повідомленні я написав йому, де розташований кабінет батька, і попередив відключити його камери, які знаходилися як зовні, так і в самому будинку. У відповідь Артур надіслав повідомлення з химерним смайликом, від чого я посміхнувся. Боже, цей хлопець не може бути серйозним ні на хвилину! Якийсь час я так лежав, вдаючи, що сплю. Чесно кажучи, мені хотілося поговорити з Крістіною про те, що трапилося днями. Знаю, я залишив її одну, але мене вбивала думка про те, що вона все ще не довіряла мені до кінця. Щойно я зібрався з думками, щоб розбудити її, я був вкрай здивований, коли не виявив її в ліжку. Чорт забирай, куди вона поділася? 

Перевіривши ванну кімнату, я повернувся назад у ліжко. Куди вона могла піти? Мені спало на думку, що вона могла бути  сновидою і ходити уві сні, але знову ж таки, цей варіант відпадає. Я б точно знав про це, оскільки ми разом провели час на острові, і я жодного разу не бачив, щоб вона поводилася як сновида. Усе ще розмірковуючи про те, куди вона могла подітися, я почув, як тихо відчинилися двері, і побачив Крістіну. Вона навшпиньки наблизилася до ліжка і залізла під ковдру. Щойно я обвив руками її талію і поставив їй запитання, дівчина мало не закричала, від чого мені довелося прикрити долонькою її рот.


— Чорт забирай, навіщо так лякати?! — прошипіла Крістіна, скидаючи мою руку, і повернулася до мене обличчям. Місячне світло обрамляло її кремову шкіру, від чого вона мала такий прекрасний вигляд. Я притягнув її ближче до себе, поки вона брикалася, намагаючись вивільнитися, але потім все ж здалася.


— У мене й думки не було про те, щоб налякати тебе. Де ти була?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 74 75 76 ... 81
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Між нами контракт, Кетрін Огневич», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Між нами контракт, Кетрін Огневич"