Читати книгу - "Українське письменство"

потребують деякого застереження. Читацька вражливість Коцюбинського і потім штовхала його наслідувати часом далеких йому «по духу и вкусу» авторів. Згадаймо «Що записано в книгу життя», з його джек-лондонською темою і рисами стилю. А тим часом Лондона Коцюбинський не любив, нарікав на його грубість, хоч і визнавав за ним велику майстерність щодо розгортання сюжету (так, принаймні, висловлювався він взимку 1912 р. в клініці Образцова). Трапляється у нього і анекдотична фабула («Коні не винні»). Рацію такого застереження визнає і сам Є. О. Єфремов, зазначаючи, що шукати Коцюбинський не переставав і потім.(обратно) 248

Цензурні пропуски в «Лялечці» занотовані у А. Д. Лебедя в статті «Листи П. Мирного до М. Коцюбинського». Наук. збірник за р. 1924 (додаток до «України»).

(обратно) 249

К. стар. — 1903. — IX. — С. 38—47 (друга паґінація).

(обратно) 250

Там само. — С. 121—127 (друга паґінація).

(обратно) 251

Життя й револ. — 1928. — V. Порівн. його ж «Творча путь Коцюбинського», вступна стаття до книжки: М. Коцюбинський. Вибрані твори. — Книгоспілка. Літер. б-ка, 1926.

(обратно) 252

Про житомирське перебування Коцюбинського — А. Лебідь. Пропащі роки // Україна. — 1927. — III.

(обратно) 253

Догадки А. Лебедя можна потвердити певними даними. Оповідання «На підводі» видрукуване 21.XII.1897 в «Русских ведомостях». Що Коцюбинський за цією газетою стежив, видко з його кримського листа до дружини: Куру-Узень, 20.X.96. Немає жодного сумніву, що, живучи з газетної роботи, Коцюбинський пильно стежив за цим найавторитетнішим у свій час ліберальним російським органом.

(обратно) 254

Нечуя-Левицького можна пізнати і в подаванні другорядних, не потрібних для дії деталей, і в розмовних репліках, що нічого не дають ні для характеристики людей, ні для динаміки твору. Напр.: «Тетяна тим часом позносила все манаття з воза, внесла води… і, налапавши у мішку самовар, витягла його звідти за вухо, аж він забряжчав.

— Самовар вам ставити? — Постав»… і т. д.

(обратно) 255

В «Записных книжках» А. П. Чехова (приготов. к печ. Е. Н. Коншина. — М., 1927. — Г. А. X. Н.) знаходимо цю фразу без згадки про учителів: «Небогатые врачи и фельдшера не имеют даже утешения думать…» Очевидно, заготовка була зроблена для писаного одночасно «Дяди Вани» (постать Астрова), і, не використана в п’єсі, пішла на розроблення іншого — пізнішого сюжету. Запис сюжету «На подводе» знаходимо на стор. 78 першої записної книжки. От початок запису: «Учительница в селе из хорошей семьи. Брат где-то офицером. Осиротела, пошла в учительницы по нужде. Дни за днями, бесконечные вечера, без дружеского участия, без ласки, личная жизнь погибает; удовлетворения нет, так как некогда подумать о великих делах, да и не видать плодов…» Аналогічні місця в «Дяде Ване», в репліках доктора Астрова («Да, за десять лет другим человеком стал. Заработался, нянька… Да и сама по себе жизнь скучна, глупа, грязна»), в словах Єлени Андріївни: «Сама подумай, что за жизнь у этого доктора! Непролазная грязь на дорогах, морозы, метели, расстояния громадные, народ грубый, дикий, кругом нужда, болезни» і т. д.

(обратно) 256

Нечуй-Левицький. Старосвітські батюшки та матушки, розд. I.

(обратно) 257

Власний вираз Чехова в листі до Д. В. Григоровича. — А. П. Чехов. Несобранные письма. — М., 1927. — С. 32—33.

(обратно) 258

Схожі сцени і міркування див. в оповіданнях «Моя жизнь» (1896 р., будування школи в Дубечні), «Дом с мезонином» (1896), «Новая дача» (1899).

(обратно) 259

В листі до О. С. Суворіна. Письма. — Т. V. — С. 406.

(обратно) 260

Слово о мужиках // Книжки недели. — 1897, V. — С. 194—208. Передруковано в книзі Меншикова «Критические очерки», т. II, стор. 85—100. Зовсім інакше поставився до чеховського «знання» села М. К. Михайловський: «Вообще весь рассказ Чехова производит такое впечатление, будто талантливый и наблюдательный человек, попав в деревню, поразился ее нищетою и грязью,