Читати книгу - "Хибні мрії, Ліана Меко"

Ігор легко штовхає дівчину вперед, вона задкує і упирається спиною в стіну, тягне його за собою, чіпляючись руками в його передпліччя. Ігор із силою притискається до її тіла, вдавлюючи дівчину в холодну плитку. Натискає великим пальцем на її підборіддя, змушуючи ширше відкрити рота, безцеремонно вторгається в нього своїм язиком і відчуває, як усередині вирує кипляча лава. У голові туман, каламутна пелена, що застилає свідомість. Серце шалено галопує, стукаючи об ребра, у паху важко і болісно пульсує. Повітря навколо іскрить густим, дзвінким збудженням. Ще трохи й Ігор збожеволіє.

Вона йому потрібна. Боже, як вона йому потрібна. Йому потрібно більше. Ігор підхоплює дівчину під стегна, піднімаючи її на рівень із собою, з силою втискається стегнами між її ніг, намагаючись цим рухом хоч трохи послабити тортури в його штанах.

Дівчина задихається, відстороняється, хапаючи ротом повітря. А за секунду вже сама притягує його до себе. Впивається нігтями в його плечі. Притискає до себе все сильніше. Треться об нього немов скажена кішка.

Ненормальна. Божевільна. Він таки загине від її рук.