Читати книгу - "Ти нікому не розкажеш, Олекса Мун (Alexa Moon)"

Аріс дає мені час, щоб я сама відповіла на це питання, але бачачи, що я перебуваю в повному ступорі, вкотре бере ситуацію до своїх рук.

— Ви, напевно, мене не чуєте, — підтискає губи. Його рука вислизає з моєї й пірнає до кишені. Виймає з пачки сигарету та ховає її за вухо. — Ми вас запросили сюди не вислуховувати звинувачення. Що зроблено те зроблено. Ми запросили вас сюди поділитися радісною новиною, яка для нас має величезне значення. Ми скоро станемо батьками, а ви бабусями та дідусем, хочеться вам цього чи ні.

Відштовхує від себе тарілку. Та, дзвінко врізається в поряд стоячу. Погляд Аріса чіпкий, колючий. Його плечі напружилися, а спина стала рівна, ніби туди вбили кіл. Про свої відчуття я взагалі мовчу. Я настільки боюся, що вони накинуться один на одного, що зовсім забула про нудоту, яка буквально пів години тому мене вивертала.

У цьому напруженому становищі мене найбільше вражає мати Аріса. Вона сидить гордо випрямившись, на обличчі застигла зневага. Як вона стала такою? Адже колись боялася висунути свій ніс надвір, побоюючись за власне життя та життя дітей.

Аріс підіймається не бажаючи більше сперечатися. Схоже, йому потрібний перекур. У прямому та переносному значенні цього слова. Інакше він вибухне, здійснивши мої страхи.

Засунувши стілець і, не промовивши ні слова, йде у бік балконних дверей. Але наступна репліка мого батька змушує завмерти на місці, так і не дійшовши до свіжого повітря, щоб зробити такий необхідний ковток.

— Я проти цього шлюбу! — тато теж підіймається. Усім своїм виглядом показуючи, що вечеря закінчена. — Соня сьогодні ж повернеться додому і ми самі виховаємо цю дитину.