Читати книгу - "Потраплянка на заміну, Літа Най"

– Але хранитель же завжди поруч, – здивовано глянула на чоловіка я. – Ти можеш у будь-який момент подумки з ним поговорити.

– Не хранитель, а дух, – поправив Дарлем.

– Так-так, – закивала головою я. – Але хранитель наділяє духа тією інформацією і силою, яку вважає гідною еміра.

– Із драконячим хранителем усе трохи не так, як у решти емірів, – повільно почав Дарлем. – Наші духи – це лише помічники і джерела магії, але вони не володіють тією свідомістю, що духи інших хранителів. Їм не доступні знання від минулих емірів і від самого драконячого хранителя.

– Чому? – насупила брови я. – Адже ви Повелителі Тенталя, вам як нікому потрібна допомога мудрого покровителя.

– Ось саме тому, що наш рід був обраний Повелителем цих земель, ми й не можемо постійно розраховувати на вказівки хранителя. Нас навчають відповідальності, вмінню думати і діяти, здатності дивитися в майбутнє і створювати кращий світ, ніж був до нас. А якщо виникають питання або проблеми, ми можемо вирушити до храму, де викладемо перед хранителем своє прохання. І якщо він вважатиме за необхідне – дасть нам пораду чи допомогу.

– Ти часто буваєш у цьому храмі?

– Останнім часом дедалі частіше, – у словах відбився весь тягар відповідальності й труднощів, що звалилися на Повелителя.

Мені захотілося якось підбадьорити чоловіка, змусити його хоч на один вечір забути про всі проблеми. Я простягнула руку і поклала йому на щоку, м'яко повертаючи його обличчя до мене. Потягнувшись, я ніжно торкнулася його губ. Дарлем не поспішав поглиблювати наш поцілунок, а коли це спробувала зробити я, і зовсім відсторонився. Моя розгубленість швидко переросла в роздратування, тож я зі злою посмішкою кинула:

– Що, я тебе не влаштовую не тільки як дружина, а ще й як коханка?

Чоловік стрімко повернув до мене голову і подивився зі щирим потрясінням.

– Як тобі в голову таке могло прийти?

– А що? – повела бровою я. – Особливого інтересу ти до мене не виявляв, якоїсь завзятості теж не помічала. Так, кілька поцілунків. І то таке відчуття, що ти ними кидав мені виклик або випробовував мій характер.

– Єдине, що я випробовував тими поцілунками – це свою витримку, – хрипко вимовив чоловік.

– Але навіщо?

– Я боюсь, якщо квапитиму події – ти злякаєшся і ніколи мене до себе не підпустиш, – у голосі Дарлема чулася тривога, ніби навіть його слова здатні мене відштовхнути. – Вимушений шлюб це одне, але вимушена близькість – точно не найкраща основа для подальших стосунків.

Мені знадобилося багато сил, щоб стримати вдоволену усмішку до вух. Слова чоловіка настільки сильно відгукнулися в мені, наскільки навіть я не могла очікувати. Я не просто подобалася Дарлему, він хотів будувати між нами щось серйозне. Він хвилювався і не знав, як я сприйму його натиск. Але я вже була дорослою дівчинкою і мені самій цього хотілося. Тим паче, коли близькість цього неймовірного чоловіка так збуджувала мене.

Дарлем сидів на ковдрі, витягнувши вперед ноги, і дивився на озеро, в якому танцювали відблиски кристалів. Наважившись, я підвелася і перемістилася до чоловіка, сідаючи на нього верхи. Він спочатку оторопів від такого повороту, але потім поклав руки на мою талію і, дивлячись мені в очі, запитав:

– Ти впевнена? Нам нікуди поспішати.

Всупереч словам чоловік посилив хватку і міцніше притиснув мене до себе. Я всміхнулася з передчуттям і почала повільно по одному розстібати ґудзики на чоловічій сорочці. Розсунувши поли, я пробіглася пальцями по твердому торсу догори і стягнула одяг із плечей чоловіка. Він не поспішав із діями, вочевидь даючи мені можливість передумати. Але це було навіть цікавіше. Я не стала торкатися його губ, натомість нахилилася і пройшлася майже невагомими поцілунками від шиї до широких грудей, потім по виступаючих кубиках преса і зупинилася на межі штанів. Взявшись за ремінь, я кинула звабливий погляд з-під вій на Дарлема, і він не витримав.

Ривком розвернувши мене і поклавши на лопатки, чоловік пройшовся руками по моїй фігурі і, взявшись за виріз сукні, рвонув її в сторони. Почувся характерний тріск, і тканина разом із корсетом розійшлися навпіл. Після цього Дарлем просто стягнув шматки колишньої сукні вниз, прихоплюючи при цьому й спідню білизну. А оскільки ця сукня не передбачала ліф, я залишилася абсолютно голою. Мені мало б стати холодно в сирій печері, але варто було побачити, яким пожадливим поглядом дивиться на мене чоловік, як усередині одразу ж розлився жар. Та й як може бути холодно, якщо руки й губи чоловіка залишали опіки на моєму тілі.

Коли Дарлем зробив перший поштовх, я скрикнула. Не стільки від болю, скільки від несподіванки. Я зовсім забула, що мені знову доведеться пережити перший раз.

– Тихо, моя дівчинко, – промовив чоловік, ніжно водячи по моєму тілу пальцями, викликаючи тремтіння насолоди.

Відгомони легкого болю розчинилися, поступаючись місцем більш приємним відчуттям. Мені хотілося більше, швидше, сильніше і чоловік давав це мені.

– Дар... – то шепотіла, то кричала його ім'я.

Саме цієї ночі я вперше зрозуміла, що означає фраза «займатися коханням». Та суміш ніжності, пристрасті й чуйності, що давав мені Дарлем, була в новинку для мене. І вже тільки від цього я була готова розсипатися на найдрібніші часточки. Те як відчував моє тіло чоловік, і як використовував це, вражало мене. Мені здалося, що він краще за мене зрозумів, коли я дійшла до піку задоволення, і з неймовірною майстерністю допоміг мені отримати максимум із цих відчуттів.