Читати книгу - "Руйнівниця фортець, Марчін Швьонтковський"

Амалія Єлізавета, уроджена Ганау-Мюнценберг,

ландграфиня-регентка Гессен-Касселя

ДАЛІ БУДЕ

ВІД АВТОРА

Історія, представлена ​​в цій книзі циклу, вже досягла точки, коли вона має мало спільного з тим, що сталося насправді. І це добре, тому що я можу брехати як найнятий. Проте, як завжди, історичні фріки знайдуть тут чимало ласих шматочків і подробиць. Також, в рамках доповнення, спам'ятати кілька сюжетів.

Карл Людвіг Віттельсбах був набагато менш щасливим правителем, ніж я представив на сторінках цієї книги. З дитинства змушений лавірувати між голландським і англійським дворами, він понад двадцять років безуспішно намагався отримати кошти, щоб повернути землі свого батька. Зрештою, це було досягнуто майже без його участі після підписання Вестфальського миру в 1648 році. Лише тоді, у віці тридцяти одного року, він почав своє правління Пфальцем, і його правління пройшло під знаком відбудови катастрофічних військових знищень. Я радий, що зміг йому трохи допомогти, бо маю особливу симпатію до цього меланхолійного юнака. Доля його брата Руперта була, хіба, цікавішою — за справжньою версією історії він ще в дитинстві вчився військовій справі у голландських родичів, а потім повернувся до Англії. Під ім'ям Руперт Рейнський (Rupert of the Rhine) він воював на боці роялістів у громадянській війні в Англії. Він був видатним полководцем кавалерії, якого боялися пуритани, героєм численних легенд і неабияким політиком. У похилому віці він зацікавився наукою: його дослідженням ми завдячуємо існування мецо-тинто, княжого металу та знанням фізичного феномену, яким є краплі герцога Руперта, названі на його честь[25].

Кожен може на власні очі переконатися в загадковості та унікальності книги, навколо якої крутиться історія Катаріни: це так званий рукопис Войнича, одна з найцікавіших криптографічних головоломок у світі. Досі нерозшифрований рукопис, ймовірно, був створений у пізньому середньовіччі, і дослідники досі сперечаються, чи є це зашифрованим документом чи спритною містифікацією. Оригінал знаходиться в США, але оцифровану версію можна знайти в Інтернеті. Історія цієї книги, як і спроби її прочитати, насправді загадкова і захоплююча – запрошую читачів шукати інформацію на цю тему самостійно.

Іоганн Коппенштейн потрапив мені до рук абсолютно випадково. Він є настільки нішевою постаттю, що інформацію про нього важко знайти навіть у німецьких джерелах, але на той час він був надзвичайно впливовим богословом, відомим у всій Європі, що неминуче мало б спонукати до роздумів про те, що насправді від нас залишиться. Як цікавий факт, я хотів би додати, що під час баварської окупації Пфальца він вів справжню інтелектуальну війну з ще менш відомим лютеранським мислителем Моренбахіусом, і якусь мить я серйозно задумався, чи не робити цю історію спін-оффом "Псів господніх". Лінь перемогла.

Віддаючи цю книгу читачам, я радий, що сюжет поволі починає складатися й зациклюватися, а моя Мері Сью фон Бессерер наближається до того місця, де вона мала бути з самого початку. Це довгий, але необхідний шлях. Проте запевняю: залишився лише один том, і пустощам буде кінець.

Я буду вічно вдячний Олександрі Кухарській, яка терпляче переносила мої письменницькі транси, під час яких її спілкування зі мною легко можна було порівняти з розмовою з цегляною стіною. Мачекові Лібіху, який відважно підтримав мене в прокляттях усіх письменників світу, включно з нами. Томекові Дембічакові, який возив мене за тисячу кілометрів у Гейдельберг, щоб я сам міг побачити міст (міст як міст, страшенно вузький).

Звичайно, почесної згадки заслуговують консультанти, а саме Пауліна Койдер, найтерплячіша серед вершниць, і Міхал Петрус, який вистежує дурні помилки. Цього разу мені також допоміг Матеуш Жабокліцький, який виправив мою криву латину, і мій брат Томаш, який зовсім випадково знав величину досягу півкартауни.

Я також хотів би подякувати моєму редактору Магдалені Свєрчек-Грибош, яка з великим серцем кинулася в центр цієї історії, рятуючи моїх героїв від долі екзистенціалістів, що блукають світом без мети та сенсу. Тримаємо кулаки за те, щоб все вдалось!

Переклав: Марченко Володимир Борисович, листопад 2024 р.

Перекладач дякує Людмилі Марченко за терпіння та редагування.

Примечания

1

В оригіналі: "Ясько та Мачко", але ж, як думаю, в Німеччині, все ж, в ході, німецькі імена...

2

Картауна - найбільша масова гармата, калібром 96 фунтів; півкартауна - 48 фунтів, чвертькартауна - 24 фунти; октава - 12 фунтів; фальконети - 3-4 фунти.

3

Цетнар - міра ваги, в різних країнах мала різне значення: від 46 до 320 кг.

4

Гле́фа (з фр. glaive через нім. Glefe), вона ж гле́ва, гле́вія — вид держакової піхотної холодної зброї ближнього бою. Складається з держака (1,2 — 1,5 метра) та наконечника (40 — 60 сантиметрів, ширина 5 — 7 сантиметрів). Від обуха наконечника відходить паралельний або спрямований під невеликим кутом до клинка шип (так званий "гострий палець"), що служить, по-перше, для захоплення зброї при відбитті удару зверху, а по-друге, для завдання більш ефективних проти закутих у броню супротивників колючих ударів (на відміну від ударів рублячих, вони завдаються наконечником). Однак основне призначення глефи — все ж нанесення саме рублячих ударів.

5

Табернакль у багатьох європейських мовах — власне сама скринька зі Святими Дарами, тобто те, що в православній церкві називається дарохранильницею.

6

accresciamentum (лат.) - нарощення

7

Sgriosadair (гельський, шотландський) - руйнівниця

8

Багато, це ще не всі (лат.)

9

in dubio pro reo (лат.) - (у випадку) сумніву - це на користь обвинуваченого.

10

qui ventum seminat, turbinem metit (лат.) - хто сіє вітер, пожне бурю

11

Impossibilium nulla est obligatio (лат.) - Перед неможливістю обов'язку немає.

12

ultima veritas (лат.) - остаточна істина

13

res judicata (лат.) - тут: є вирішеною.

14

Ignoti nulla cupido (лат.) - жодного бажання невідомого

15

arma mirum (лат) - диво-зброя

16

(тут)