Читати книгу - "Це не солодке кохання, Катерина Мединська "

Андрій відтер очі тильною стороною долоні й знову звернувся до Леоніда, цього разу зі зверхньою усмішкою.

- І отже, машина останньої моделі та відпустки на найшикарніших курортах - усе це ваша дружина забезпечує? - із сарказмом поцікавився він. - Але навіть найуспішніший ресторан у нашому місті навряд чи стільки принесе. А чим же займається ваша «загадкова» дружина?

Леонід оторопів, його обличчя затьмарилося тінню відчаю.

- Ні, звісно, ні, - насилу видавив він із себе. - У моєї дружини... свій невеликий бізнес.

- Невже настільки прибутковий, що може утримувати всю вашу сім'ю? - не вгамовувався Андрій, продовжуючи тиснути на хворий мозоль.

- Моя дружина не утримує сім'ю, - змушений був визнати Леонід. - У нас спільний бюджет, ми все ділимо порівну.

- А чи не послати мені до вашого ресторану ревізора з перевіркою? - протягнув Андрій глузливо.

Леонід похмуро оглянув сидячих перед ним чоловіків.

Відчуття крижаної пастки сковувало його. Він усвідомив, що став пішаком у чужій грі, де правила диктували ці двоє - Андрій і Олег.

Їхні проникливі погляди, немов рентгенівські промені, пронизували його наскрізь, оголюючи всі його страхи й сумніви. Леонід не міг зрозуміти, чого саме від нього хочуть ці впливові люди. Але він ясно усвідомлював, що від їхнього рішення залежить його майбутнє. Відчуття безпорадності гризло його зсередини. Він був готовий вислухати будь-яку пропозицію, навіть найабсурднішу, аби вибратися з цієї пастки.

- Можливо, не варто відразу ж вдаватися до крайніх заходів, - запропонував Леонід, намагаючись говорити якомога спокійніше. - Я впевнений, що ми зможемо розв'язувати всі питання в рамках конструктивного діалогу. Я повністю відкритий до співпраці.

Андрій глянув на Олега гострим поглядом, ніби кажучи: «Тепер твій хід.»

Громов же, не відриваючи від Леоніда пронизливого, погляду, промовив:

- Не можу байдуже дивитися на те, як чоловік ображає беззахисну жінку, - твердо заявив він. - Така поведінка викликає в мені не тільки гнів, а й непереборне бажання покарати кривдника.

Леонід, слухаючи Громова, подумки підбивав підсумки їхньої розмови. Він не сумнівався, що йдеться про його колишню дружину, Ганну. Ще вчора, на банкеті, він вловив цей дивний погляд, яким Громов стежив за його колишньою дружиною. На мить йому навіть здалося, що між ними існує якийсь зв'язок. Але ця думка була швидко відкинута після розмови з Софією. Вона запевнила його, що компанія Громових, як і раніше, зацікавлена у співпраці з його рестораном. А участь Ганни в обслуговуванні банкету пояснювалася виключно співчуттям Громових до нелегкого становища колишньої сім'ї Леоніда. Він нарешті проковтнув грудку в горлі й з прикрістю усвідомив, що його побоювання підтвердилися. У Ганни дійсно з'явився впливовий захисник в особі Громова.

У душі Леоніда спалахнув гнів, але він розумів, що відкрите протистояння з цими двома могутніми людьми було б божевіллям.

Леонід, зціпивши зуби, вимовив:

- Я вас зрозумів.

Андрій, не приховуючи роздратування, кинув:

 - Тоді забирайся звідси й дай мені, нарешті, відпочити!

___________________________

Не стримуйтесь! Діліться своїми враженнями, і роман буде оновлюватися частіше!