Читати книгу - "Обіцяна, Леля Карпатська"

Яра вражено скрикнула і вхопила Олексія за руку. Той сидів, не відводячи погляду від Ляни. Його груди здіймалися від важкого дихання.

— То що далі? — спитала Ляна, не сподіваючись на конкретну відповідь.

— Він хоче воскресити того демона, — продовжила Яра. — Йому потрібні три обіцяні душі. Дві він вже отримав.

— А третя — моя? — здогадалася Ляна без краплі здивування.

— Тепер ми знаємо, навіщо йому було тебе споювати приворотним зіллям, — Олексій з жалем помітив, що Яра забрала від нього руку. — Влаславу необхідно, аби ти прийшла до нього з власної волі.

— Але як моя воля може належати мені, якщо вона зломлена?

— Ну, мабуть це не так важливо. Головне, аби ти дозволила духу ввійти в тебе, як це завжди відбувається.

— Я ніколи й нікому більше не дозволю у мене входити, — Ляна торкнулася щоки. Кров зупинилася, утворивши кірку на рані. — То як його зупинити? Він повинен відповісти за все, що накоїв.

— Продовжуємо грати свої ролі.

— Не знаю, чи на довго мене вистачить, — зізналася Ляна.

Олексій насупився. Він досі вважав, що кращим рішенням було викинути підлого старосту з її хати.

— Не треба на довго, — Яра намагалася контролювати потік інформації, почутої у підвалі. — Там ще писало… Зоря Мари — коли вона стане в одну лінію з Сонцем, тоді все й відбудеться.

— Я б хотів побачити той записник, — Олексій уважно глянув на Яру. — Чому ти не взяла його?

Шлунок дівчини обірвався і впав десь на дно тазу.

— Він би помітив. Я не могла так ризикувати…

— То коли та зірка порівняється з Сонцем? — перебила її Ляна. Її голос звучав втомлено.

— У день осіннього рівнодення, на Мабон, — відповів Олексій. — Сучий пес!

Хлопець плеснув долонею по столі. — Він спеціально це робить!

— Чому ти так думаєш? — спитала Ляна. Реакція Олексія її швидше не налякала, а здивувала.

Хлопець глянув на Яру. Та, на відміну від подруги, одразу зрозуміла, у чому справа:

— Він подбає про те, аби нічого не стало йому на заваді.

— І ніхто, — договорив Олексій за неї. — Я… не впевнений, що буду тут у кінці вересня.

— Хіба ти не можеш взяти квиток на інше число?

Олексій сумно всміхнувся.

— Все не так просто. Я не покину села. І справа не в бізнесі.

— А в чому?

Хлопець задумався. Вперше він відкрито зізнавався у тому, ким був насправді.

— Це біологічний процес. На зиму такі як я впадають у сплячку.

Ляні здалося, що хтось дав їй ляпаса. Вона відчула жар від усвідомлення природи Олексія.

— Тобто одного дня ти просто відключишся? Як ведмідь?

— Або як вужик, — спробувала пожартувати Яра, проте ніхто не засміявся.

— Я залишуся сам на сам із Влаславом і його внутрішнім демоном? — Ляна, не в змозі більше сидіти на місці, підійшла до вікна і відчинила його. Нічна прохолода трохи остудила її переживання. — Я — плата за татові бажання. І якщо я відмовлюся…

— Він не залишить тебе у спокої, — закінчила Яра. — А якщо погодишся — втратиш себе.

— Ми щось вигадаємо. Я не залишу тебе одну.

— Ми не залишимо тебе одну, — виправила його Яра.

Вона різко підвелася і скривилася. Ляна повернулася до неї.

— Все добре?

— Так, — Яра винувато всміхнулася. — Вже майже зажило.

— Що зажило? — занепокоєно запитав Олексій.

Дівчата перезирнулися між собою. Вони досі не розповіли йому, що трапилося минулого тижня.

— То моя вина, — Яра намагалася вдавати безтурботність. — Я просто переплутала…

— Що переплутала?

— Тебе… з твоїм татом.

— Що?! — гаркнув Олексій. — Про що ти кажеш?

— Тебе тоді не було в селі. Яра того не знала. Вона зустріла в лісі твого тата. Думала, що то ти, — швидко сказала Ляна, розуміючи, що подруга не хоче зізнаватися.

— Що ти робила у лісі вночі? — очі Олексія блиснули.

— Вітчим спав п’яний вдома… Я хотіла розвіятися.

— Розвіялася?! — крикнув хлопець. — Ти мало не загинула!

Він підійшов до Яри і схопив за руки. Дівчина розгублено завмерла. Вона ніколи не бачила Олексія таким переляканим.

— Що він зробив тобі?

— Та нічого…

— Він мало її не вбив, — холодно констатувала Ляна.

Олексій врешті випустив Яру і відійшов.

— Він здичавів. На нього щось діє. Здається, тепер я розумію, що саме.

— Власлав? — зробила припущення Ляна.