Читати книгу - "Закон Єдиного. Книга 3. Війна Богів., Алекс Міш-ах"

                                               Розділ 44

  1. У цей час небесне королівство Осіріса налічувало тринадцять мільярдів ангелів, добрих і поганих. І це було найбільше небесне королівство, коли-небудь встановлене на землі.

  2. Воно було побудоване за типом королівства Судгі. Тобто, змодельоване на кшталт Санк-ту в Хореді, але величніше за королівство Судги, і набагато більше. Шлях на арену становив п'ять тисяч довжин, тож відвідувачі трону проповзали дві тисячі довжин для того, щоб наблизитися до нього. І заодно вони повинні були повторювати гімни похвали і молитву, після кожної довжини. І їм, як і в королівстві Судги, не дозволяли близько наближатися до Осіріса. І водночас безліч вогнів навколо нього були настільки сліпучими, що навряд чи хтось міг розгледіти його. І ті, хто наближалися таким чином, були настільки шанобливі, що в їхніх головах чудова поява Осіріса збільшувалася настільки, що вони справді думали, що вони вивчили обличчя Творця, і справді побачили, що людину створено за схожістю з ним. І тисячі, і навіть мільйони ангелів, які в такий спосіб проповзали, щоб роздивитися його, пізніше йшли небесами, проповідуючи Осіріса як істинного, Найвищого Творця небес і землі.

  3. Осіріс зробив себе Божеством, щоб складатися з трьох особистостей. По-перше, із себе, як Джерело Всесвіту, ім'ям якого було "Невимовний". По-друге, Баал, його Єдиний Народжений Син, на чиє піклування він віддав землю і всіх людей. І, по-третє, Аштарот, його Донька, та, на чиє піклування він віддав життя і смерть, або, радше, владу народження і смерті.

  4. Осіріс був найхитрішим з усіх самопроголошених Богів, бо він пристосував тригранник Віруючих. Пристосував імена і повноваження Лорда Бога, фальшивого (який тепер був у пеклі), бо лише через Баала і Аштарот будь-яка людина, чи дух, могли наблизитися до трону в Агоадені. І тут вони мали пройти через піднесеного вартового, архангела Єгипта, перш ніж їх наділили правом проповзти на животах священним тротуаром, - шляхом до небесного палацу.

  5. Тільки Віце-Боги Осіріса, і його головні маршали, могли йти вертикально до палацу столиці. Але навіть вони йшли з головами, низько опущеними. І коли Осірісу повідомили про прибуття Ахури, він послав слово, що він має прийти вертикально, з вертикальною головою, але схований від голови до п'ят. На це Ахура із задоволенням погодився. І будучи, таким чином, прихований Єгиптом, його передали Віце-Богам і головному маршалу. І, разом із ними, він пішов вертикально, поки не пройшов через високу арку палацу. Тут він зупинився, і привітав Знаком "Старе Кохання", і Осіріс відповів Знаком "Радість на Небесах". Слідом за цим Ахура залишив віце-Богів і підійшов до трону. І Осіріс спустився, і вони обійнялися, не бачивши одне одного понад тисячу років.

  6. Осіріс сигналізував віце-Богам і головному маршалу відступити, і вони так і зробили. Потім Боги піднялися на трон і сіли, приватно.

  7. Осіріс сказав: Це - велика радість! Зустріти чиєсь кохання, хіба це не більш велике, врешті-решт, ніж вся пишність і слава Богів? Ахура сказав: Вірно. Але хто досить мудрий, щоб жити для того, щоб насолоджуватися настільки дешевою славою? Ми довго біжимо, створюємо могутні королівства, наші місця переповнені великою пишністю. У пошуку чого? І водночас те, що справді чогось варте, любов - найбільше благо на небесах і землі, ми залишаємо в холоді. Велике захоплення маю я, щоб знову роздивитись ваше обличчя, почути ваш музичний голос, і побачити у вашому небесному королівстві сім мільярдів ангелів.

  8. Осіріс сказав: Хіба це не так з усіма Богами, з усіма смертними королями і королевами? Вони вихваляються про ступінь і владу над своїми незліченними мільйонами, і все ж вони люблять людей не більше, ніж пальці на своїх руках. Яка, тоді, пишність і слава? Хіба королі й королеви землі не подібні до сторожових псів, що охороняють смердючу плоть і кістки смертних? І хіба Боги не є однаковими, у своєму брудному управлінні смердючими друджами?

  9. Ахура сказав: Це так. Але звідки взялося це велике бажання керувати іншими, вести їх, бути шанованими ними, і впиватися важкою працею мільйонів? Хіба не було б мудрим для Богів, які розуміють це, залишити свої могутні королівства і піти з тими, кого вони люблять, і бенкетувати з ними у великому просторі всесвіту!

  10. Осіріс сказав: Це правда, Ахура! Але хто захоче зробити це? Безумовно не Боги. Хіба це не так само і з смертними? Хіба їм не казали протягом тисяч років: Якщо ви не покинете свої земні королівства і багатства, то ви не зможете піднятися на небеса. Але дивіться, багата людина не може кинути своє багатство, король не може кинути своє королівство. Вони справді слабкі! Чому, тоді, очікувати від замкненого в клітці птаха, що він полетить. Так само і від цих душ, бо вони будуть всього лише рабами в наших домініонах. Це я так само розумію щодо свого власного королівства, але я не можу покинути його. Бо, безсумнівно, в мене немає бажання кинути його, хоча моє Судження і каже, що це було б найвищою і найкращою річчю для мене.

  11. Ахура сказав: Хіба велике майно не подібне до розкладання? Я бачив людей, які визнавали, "що потрібно мати найвищу, найкращу мету, щоб жити найвищим, найкращим", і негайно йшли і забруднювали тіло, поїдаючи плоть і запиваючи вином. Вони знали правильний шлях, але вони не досягли того, щоб мати бажання практикувати найвище.

  12. Осіріс сказав: Так, все це - розкладання. Але якщо людина віддає те, що вона має, хіба це не розкладання також? Ми керуємо людьми, які не знають про це, - скеровуючи їх до війни чи мирних ігор, примушуємо їх руйнувати свої королівства і створювати інші, за допомогою наших армій ангелів! Як нам знати, що нами так само не керують Боги з ефірійних небес?