Читати книгу - "Академія Арканум: Спокуса для ректора, Леді Анет"

Біль поступово стих, залишивши відчуття незвичайної бентежної повноти. Я трохи розслабилася, і Раймонд відступив, а потім знову рушив вперед, змушуючи ахнути від захвату.

Перед очима розсипалися зірки, а в тілі спалахував вогонь. Жар накочував із кожним рухом, зривати подих і підносити на якісь незвідані висоти, розпещуючи нерви й породжуючи тихі стогони.
Мені здавалося, що я не витримаю це полум’я в собі, поки воно не вибухне на мільйони іскор, прокотившись по тілу солодкою хвилею.

Раймонд протяжно простогнав і завмер, уткнувшись мені в шию.
Я обхопила руками його за плечі та тихо зашепотіла:
- Я кохаю тебе!