Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Брама 📚 - Українською

Читати книгу - "Брама"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Брама" автора Фредерік Пол. Жанр книги: 💙 Фантастика / 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 75 76 77 ... 95
Перейти на сторінку:
Знаю, вона не вміла це показувати.

Раптом я усвідомлюю, що кручу цигарку в руці, але забув її запалити. Дивно, але Зіґфрід загалом ніяк це не прокоментував. Я одразу веду далі:

— Мама ані слова не казала до мене. Та й не тільки це. Дивно, Зіґфріде, та я не пам’ятаю навіть, що вона торкалася мене. Ну, не зовсім так насправді. Вона іноді цілувала мене в голову на ніч. А ще розповідала казки і завжди була поряд, коли треба. Але…

Мені доводиться зупинитися, щоб не загубити контроль над голосом. Тому я глибоко, спокійно вдихаю крізь ніс, намагаючись сконцентрувати потік повітря.

— Але бачиш, Зіґфріде, — розповідаю я, подумки вимовляючи слова наперед. Те, що вони звучать чітко й збалансовано, радує мене. — Мама нечасто мене торкалась. Окрім певних випадків. Вона дуже добре ставилася до мене, коли я хворів. А це траплялося часто. Знаєш, усі, хто живе біля харчових шахт, постійно застуджуються, слабують на шкірні недуги. Тож мама давала мені все, чого я потребував. Вона була поряд. Лише Бог знає, як вона одночасно трималася на роботі й доглядала мене. А коли я захворів…

Через кілька секунд Зіґфрід говорить:

— Далі, Роббі.

Я намагаюсь, але однаково доводиться зосереджуватися. Тому робот каже:

— Промов це якомога швидше, ну ж бо! Не переживай, що ти сам себе не зрозумієш чи це буде якась нісенітниця. Просто скажи ті слова.

— Ну, вона міряла мені температуру, — пояснюю я. — Знаєш, пхала в мене термометр, тримала його там… нуу, близько трьох хвилин, а потім виймала і дивилася на нього.

Я на межі крику. Я хочу, щоб це трапилось, але спочатку бажаю пережити це; воно збуджує мене майже так, як тоді, коли вирішуєш позалицятися до якоїсь жінки, й не хочеш із головою пірнати у стосунки, але таки починаєш. Я досі конт­ролюю свій голос і вибудовую речення таким чином, щоб не збитися, поки не закінчу. Зіґфрід мовчить. За кілька секунд я вичавлюю із себе:

— Бачиш, Зіґфріде? Дивина та й годі! Я прожив 40 років і досі маю про кохання дивовижне уявлення: це коли тобі щось пхають у зад.

Розділ 25

Поки я був у рейсі, у Брамі багато чого змінилося. Підвищено подушний податок: Корпорація вирішила позбутися деяких зайвих трутнів на кшталт мене та Шикі; погана новина полягала в тому, що моєї передплати на проживання вистачить не на 2—3 тижні, а лише на 10 днів. До Брами виписали кількох вчених із Землі — астрономів, фахівців з інопланетних технологій, математиків, навіть старий професор Геґрамет прилетів сюди. Він дістав ушкодження через раптову зміну швидкості під час старту, але жваво вистрибував тунелями.

Не змінилася лише Комісія з оцінки. Мене розпинали на гарячому сидінні. Я крутився, поки моя подруга Емма розповідала мені, який я телепень. Насправді вичитував мене пан Сянь, а Емма перекладала. Але їй це подобалося:

— Я попереджала тебе, Броудгеде, що ти вляпаєшся. Треба було послухати мене. Навіщо ти змінив налаштування?

— Я вже казав. Коли виявилося, що я опинився у Брамі-2, то я не зміг цього стерпіти й захотів полетіти деінде.

— Надзвичайно дурний вчинок, Броудгеде!

Я глянув на Сяня. Той висів на стіні, зачепившись за свій скручений комірець та згорнувши руки на грудях, і приязно сяяв.

— Еммо, — відповів я, — роби, що собі хочеш, але відчепись.

Емма радісно сказала:

— Я роблю те, що хочу, бо мушу. Це моя робота. Ти знав, що змінювати налаштування — проти правил.

— Які правила? Мені треба було рятувати свій зад.

— Згідно з правилами, не можна знищувати корабель, — пояснила Емма. Я не відповів. Емма процвірінькала переклад Сяню. Той вислухав з похмурим виразом обличчя, стиснув губи й чітко вимовив дві тиради мандаринським діалектом. Можна було розібрати кожну кому.

— Пан Сянь говорить, — сказала Емма, — що ти дуже безвідповідальний. Ти знищив незамінне обладнання. Воно належить не тобі, а всьому людству.

Сянь проспівав іще кілька речень, і Емма завершила:

— Ми не можемо остаточно встановити рівень твого стягнення, поки не матимемо подальшу інформацію про стан корабля, який ти пошкодив. Пан Ітуно сказав, що перевірить корабель при першій-ліпшій нагоді. Коли він писав звіт, до Брами-2 вирушило двоє спеціалістів з інопланетних технологій. Пунктом їхнього призначення є нова планета Афродіта. Напевне, вони вже досягли Брами-2 і, можливо, відправлять результати оцінки з наступним виїзним пілотом. Тоді ми викличемо тебе знову.

Емма замовкла, подивилася на мене, з чого я зробив висновок, що допит закінчено.

— Красно дякую, — сказав я і стрімко рушив до виходу. Емма почекала, поки я дійду до дверей, а відтак сказала:

— Ще: у звіті пана Ітуно сказано, що ти працював вантажником, а також виготовляв скафандри у Брамі-2. Він призначив тобі платіж за кожен день у сумі… зараз… дві тисячі п’ятсот доларів. Капітан виїзного корабля, Естер Берговіч, призначила тобі виплату в розмірі одного відсотка від її бонусу за роботу під час польоту назад; відповідно, твій рахунок поповнено.

— Однак ми не укладали з нею жодних договорів, — здивовано промовив я.

— Ні. Але, на її думку, тобі теж має щось дістатися. Небагато, звичайно. Разом виходить… — Емма глянула в папери, — дві тисячі п’ятсот плюс п’ять тисяч п’ятсот — виходить вісім тисяч доларів на твоєму рахунку.

Вісім тисяч доларів! Я рушив до ліфтової шахти, схопився за підйомний трос і почав міркувати. Ця сума не багато важила. Зрозуміло, її не вистачить на компенсацію збитків, яку з мене здеруть за пошкодження зорельота. Якщо мені виставлять повну суму, не вистачить

1 ... 75 76 77 ... 95
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Брама», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Брама"