Читати книгу - "Нічний цирк"

— Усе гаразд? — питає Бейлі.

Крихітка глибоко вдихає й киває, не забираючи рук від обличчя.

— Зі мною все гаразд, — каже вона приглушеним голосом. — Воно було дуже... яскраве. Аж голова заболіла.

Вона забирає долоні з очей і хитає головою; хай би що її турбувало — уже минулося.

Решту поїздки жоден із них не дивиться вгору на поцятковане зірками небо.

— Вибач, — тихо каже Бейлі, спускаючись іншими гвинтовими сходами до виходу.

— Ти не винен, — заперечує Крихітка. — Я мала б краще подумати. Останнім часом зірки постійно так роблять: показують якесь безглуздя, від якого болить голова. Мабуть, мені потрібно припинити на якийсь час.

— Тобі варто розважитися, — пропонує Прибамбас, коли вони повертаються до гамірного цирку. — Гайда до Лабіринту Хмарок?

Сестра киває, і напружена постава трохи розслабляється.

— Що таке Лабіринт Хмарок? — питає Бейлі.

— Ти ще не був у жодному з найцікавіших наметів, так? — дивується Прибамбас, хитаючи головою. — Тобі доведеться повернутися, ми не встигнемо подивитися все сьогодні. Може, тому в Кри заболіла голова — вона побачила, як ми тягаємо тебе по всіх наметах, де ти ще не бував.

— Бамбас бачить минуле, — раптом втручається Крихітка, змінюючи тему розмови. — Це одна з причин, чому його історії завжди такі цікаві.

— З минулим простіше, — каже її брат. — Воно вже там.

— У зірках? — перепитує Бейлі.

— Ні, — каже Прибамбас, — у людях. Воно прилипає до тебе, як цукрова пудра до пальців. Дехто намагається здмухнути його, але вони завжди з тобою — події й речі, які привели тебе туди, де ти зараз знаходишся. Я можу... ну... читати, але це неправильне слово, воно не пасує й до того, що втіває Крихітка із зірками.

— То ти можеш бачити в мені моє минуле? — дивується Бейлі.

— Міг би, — погоджується Прибамбас. — Але я намагаюся не вдаватися до цього без дозволу, хоча іноді щось вистрибує на мене саме по собі. Ти не заперечуєш?

Бейлі хитає головою.

— Та ні.

Прибамбас уважно дивиться на нього якусь мить, не так довго, щоб Бейлі знітився від його погляду, а трішки менше.

— Я бачу дерево, — каже хлопчик. — Величний старий дуб, де тобі затишніше, ніж удома, але не так затишно, як тут. — Він махає рукою на шатра й вогні. — Здається, що ти самотній, навіть коли навколо люди. Яблука. І твоя сестра — та ще штучка, — додає Прибамбас, саркастично посміхнувшись.

— Схоже на правду, — сміється Бейлі.

— А що за яблука? — втручається Крихітка.

— Моя родина має ферму з фруктовим садом, — пояснює Бейлі.

— Ой, звучить чудово, — зворушується дівчинка. Бейлі ніколи не думав, що ряди невисоких покручених дерев можуть бути «чудовими».

— Ось ми й прийшли, — вигукує Прибамбас, завернувши за ріг.

Хоча Бейлі провів у цирку не так багато часу, він здивований: як він міг досі не бачити це шатро раніше? Намет майже такий високий, як той, де виступають акробати, але вужчий.

ЛАБІРИНТ ХМАРОК

Подорож у всіх вимірах

Сходження на небеса

Тут немає початку

Тут немає кінця

Заходь, де твоя ласка

Виходь, коли забажаєш

Не бійся впасти