Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Рогнеда 📚 - Українською

Читати книгу - "Рогнеда"

254
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Рогнеда" автора Валентин Лукіч Чемеріс. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 75 76 77 ... 92
Перейти на сторінку:
дзвінко, підкидаючи камінці та ловлячи їх… Коли прокинувся, так йому захотілося, як ото малим, до матері Малуші пригорнутися… «Мамо, мамо, а ось і я! Мо’ у крем’яшки пограємось?»

І поніжитись під ласкавим і турботливим поглядом очей її добрих, материнських, бо інших таких у світі немає.

«Мамо, – шепоче він і дихає важко, надсадно, з хрипом, – до тебе хочу… Хочу з тобою, мамо Малушо, бути…»

А ще чує уві сні, наче хтось його гукає-зове:

«Ладо…»

І він з голосу її впізнає. Вона. Княгиня полоцька, Рогнеда, жона, любка-голубка його, мати шести дітей його…

«Ти де, ладо? – озивається князь уві сні. – Де ти, де, голубко моя?»

І Рогнеда з того світу на мить перед ним зринає, як із туману. А між ним і нею – далина. Це ж скільки її немає у світі цьому?

«П’ятнадцять годочків», – одказує вона.

«То я тебе на п’ятнадцять годочків пережив? Живу без тебе і не знаю, що я… живу. Горя я тобі, Рогнедонько, багато завдав, але ж і люба ти мені. Люблю тебе, як нікого не любив…»

Руки до неї простягає, а вона – до нього. Але далина між ними у п’ятнадцять років, як віків, – не дотягнутися їм одне до одного.

«Погубив я тебе, Рогнедонько. Люблячи погубив. І не знаю, як тепер без тебе віку доживати…»

«А ти в любові своїй до мене живи…»

«За віщо мені так випало?»

«Я чекаю на тебе, князю. Може хоч у цьому світі, де я нині, будемо з тобою в злагоді й любові…»

І все у ньому боліло, а що саме – не міг збагнути. Старі люди в таких випадках кажуть: душа болить, бо тісно їй у тілі стало. У вічність хоче…

Коли вже не під силу стало, попрохав Володимир:

– Покличте до мене гусляра-співця, бояна солодкоголосого. Хай заспіває мені про Ілька Муромця, богатиря славного, як він у чистім полі наїхав на камінь, од якого простяглись три дороги…

І привели до його смертного одра гусляра-співця, у всьому білому, а сиве довге волосся биндою на лобі перехоплено.

Він сів, на коліна гуслі поклав, по струнах пальцями пробіг, зарокотали гуслі… Заспівав, як Ілько Муромець до каменя під’їхав:

В первую дороженьку ехати —        убиту быть. В другую дороженьку ехати —        женату быть. В третью дороженьку ехати —        богату быть…

– І що ж, – питає князь, – Ілько Муромець вирішив? Яку доріженьку вибрав?

І знову зарокотали гуслі, заспівав боян:

На что я поеду в ту дороженьку, да где богату быть? Нету у меня да молодой жены, И молодой жены, да любимой семьи, Некому держать-тратить да золотой казны… Но на что мне в ту дорожку ехать, где женату быть? Ведь прошла моя теперь вся молодость, Как молоденьку ведь взять, да то чужа корысть. А как старую-то взять, дак на печи лежать. На печи лежать да киселем кормить. Разве поеду я ведь, добрый молодец, Ай во тую дороженьку, где убиту быть…

Зітхнув Володимир-князь, Красне Сонечко, промовив:

– І я на ту доріженьку, де убитому бути…

…До матері своєї Малуші, щоби з нею ще хоч раз хлопчиком маленьким побути, потім і назавжди – до жони своєї, до Рогнедоньки, щоби з нею бути… Люба вона йому була, хоч і кривдив її, а все’дно – любив. І це лише наостанку збагнув…

1 ... 75 76 77 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Рогнеда», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Рогнеда"