Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Вовкулаки не пройдуть 📚 - Українською

Читати книгу - "Вовкулаки не пройдуть"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вовкулаки не пройдуть" автора Валерій Павлович Лапікура. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 75 76 77 ... 128
Перейти на сторінку:
кругаля повз хутір. А на весіллі - ти помітила?

- Та що я мала помітити?

- Він із тою Ганькою аж три танці підряд танцював! Вдома відро води принести - скаржиться, що немічний. А тут - три танці! І маслав її за обидва боки, а мене хоч би раз обійняв! Ні, дорогенька, я тобі зізнаюся: ми тому стільки років разом прожили, що я завжди пильнувала і ніяких Ганьок до Андрія на піонерську відстань не підпускала. Але ця ж - як та клізма, без мила лізе.

- Ну, а що ж вам Олексій допоможе?

- А хто ж іще допоможе? Парткому вже немає, до сільради йти - то там тільки посміються і розголосять на все село. А твій Олексій - як ото батюшка в церкві - по закону мусить мовчати. І ти теж нікому не кажи, дуже прошу.

- А до батюшки чом не підете?

- Та ти що! Невдобно! Я ж у нього в церковній десятці, а тут така ганьба. То краще твій братик допоможе. Я тебе прошу, щоб ти його попросила…

- Ну, що я йому маю сказати? Про дідові зальоти? Так це ж, як колись казали, чистісінька аморалка. Де тут кримінал? До чого тут мій родич?

- А ти подумай: як він мене кине і на Ганьці жениться, все ж шкереберть піде! Зять із ним вітатися перестане, а ще, чого доброго, помститься, як у них у горах заведено. А це тобі вже не аморалка, а чистісінький кримінал.

Ну й ну! Ще тільки вендети у нас у Великих Колодах не вистачало! Хоча, мушу визнати, в історії нашого села, а разом із ним і не знищених ще тоді Малих Колод та хуторів Великі і Малі Пеньки подібні випадки навіть на моїй ще дитячій пам’яті траплялися.

Пригадую - це я у класі п’ятому була - сіли ми вечеряти, аж тут знадвору крики, вереск. Ми всі ложки покидали, повискакували, дивимось: а по вулиці тітка… не скажу, хто саме, свого чоловіка, царство йому небесне, сапкою жене. А дядько чомусь босий і без штанів. Я ще не розібрала, що до чого, як тато заткнув мені долонями вуха, затяг до хати, закрив у коморі, де вікон не було, і знову побіг дивитися.

В Англії кажуть: у кожній старій шафі захований свій кістяк. Та у нас мало не в кожній сільській скрині можна знайти стільки кістяків, що ніякої на них міс Марпл не вистачить. Тільки зачепи!

Тому вранці я Олексієві прохання баби Софи передала. Він хмикнув, але поставився до ситуації серйозно:

- Я знаю, що робити. Мені ще треба кілька вчорашніх сигналів перевірити, то я діда Андрія на весь день за понятого запряжу. А між ділом і його, як то кажуть, промацаю.

Поговорили - і розбіглися. Братик людей розпитувати і діда Андрія “мацати”, а я до хліва - Коханого з сімейством порати.

А ввечері брат знову вмостився за столом, знову прийняв “внутрішнє від застуди”, сьорбнув гарячого борщу і раптом розсміявся:

- Ну й діла! Ну й ошелешив мене дід Андрій!

- А що таке? Ганька від нього вагітна?

- Слава Богу, ні, до ОТОГО у них не дійшло. Але цілком може дійти, якщо баба Софа заходів не вживе.

- Яких заходів?

- Ну ти б почула, про що мені дід зізнався! Хоча ні - не почула б, бо розмова у нас була суто чоловіча.

- Ну кажи вже, не тягни жили! Бо я зараз теж заходів вживу - суто по-жіночому. Борщ заберу, а замість нього у Коханого з корита зачерпну - те, що він не доїв…

- Тільки - нікому ні слова. Навіть бабі Софі! Хоча, з іншого боку, щось же їй пояснити треба, а справа така делікатна, що я навіть як посадова особа не знаю, яким боком їй це пояснити… О! От ти й поясниш!

- Якби ще хтось мені пояснив, чому мій брат як посадова особа мені досі ніяким боком не пояснив, що я маю пояснювати бабі Софі?

- Коротше - дід Андрій мені сказав так… тільки не смійся… ну, одне слово, він сказав: “Якби мені моя Софа хоч раз на тиждень давала, то я б ні на кого і не позирав”!

- Так і сказав?

- Слово в слово!

- Добре. Вважай, що це питання ми вирішили. Завтра зранку зазирну до Софи.

- Ну тільки ж…

- І тільки так.

Вранці я справді пішла до баби Софи.

- Ну що ж - я ваше прохання виконала. І Олексій розслідування провів. Мушу вас, шановна Софіє Демидівно, засмутити: ви самі винні!

- Як то?

- Ви і тільки ви. Чули про таку чоловічу хворобу - простатит? Капосна, до речі, штука, гірша за радикуліт. І у вашого Андрія Петровича може бути.

- Та до чого ж тут я?

- У літніх чоловіків вона виникає, якщо вони відмовляються від… одне слово, ОТОГО. Скажіть мені, отак от по секрету, між нами жінками: коли ВОНО у вас востаннє було?

- Ой, та про що ти говориш! Ми ж не молодята юні.

- Вас послухати, то ви така

1 ... 75 76 77 ... 128
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вовкулаки не пройдуть», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вовкулаки не пройдуть"