Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Дитина від батька мого чоловіка, Олександра Багірова 📚 - Українською

Читати книгу - "Дитина від батька мого чоловіка, Олександра Багірова"

808
0
25.09.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Дитина від батька мого чоловіка" автора Олександра Багірова. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 75 76 77 ... 82
Перейти на сторінку:
Розділ 63

Влад пішов, ми з Денискою граємо у дворі. Серце не на місці. Боюся я цієї жінки. Хоч і розумію, що навряд чи вона зараз здатна заподіяти коханому шкоду. Але страх попри здоровий глузд, розповзається всередині.

І тут повідомлення, що абонент з'явився у мережі. Марк! Невже! І одразу дзвінок.

- Так!

- Ілоне, я тут трохи обмізкував все… загалом, нам справді треба переговорити. Можеш зараз під'їхати? – каже спокійно, по-діловому якось відчужено. А що я хотіла, головне – пішов на контакт.

- Звісно!

- Окей. Тут неподалік центру непогана кафешка є, давай там перетнемося. За скільки ти можеш під'їхати?

- До години часу, приблизно...

- Домовилися, - і відключається.

Сухо. І бридко так на душі. Почуття провини розростається.

Написала Владу повідомлення. Дзвонити не стала, раптом він зайнятий. Він попросив його дочекатися. Я хотіла, щоб коханий пізніше під'їхав, я б за цей час заспокоїла Марка. Але Влад після лікарні, буде ще хвилюватися, його здоров'я все ж таки на першому місці. Краще справді почекати. Тим більше, він написав, що скоро звільниться.

Дзвоню Марку. Не бере слухавку. Пишу повідомлення:

«Зустрітися зараз не вийде. Трохи згодом зможу».

Пояснювати не стала. Підозрюю, згадка про батька тільки розлютить його.

Він не відповідає. І я вся звелася. Невже прогавила єдиний шанс, коли він пішов на контакт. Треба було, мабуть, все ж таки поїхати. Але Влад, я не можу так з ним. Як між двома вогнями. Обіймаю сина, цілую в шовкові волосики, одразу легше стає.

Дзвінок мобільного телефону. Марк.

- Так…

– Слухай, у мене реально мало часу. Я тут до будинку під'їхав. Вийди, будь ласка, не хочу заходити. Відразу уявляю, як ви там… - голос зривається.

- Так ... так ... - щоки відразу червоніють. – Дениску з нянею залишу, п'ять хвилинок.

Відводжу сина на кухню, передаю до рук няні. А виходити з дому не хочеться. Беру телефон у руку. Потрібно написати Владу. А тут дзвінок. Марк.

- Ілоне, швидше прошу тебе. Або я розвернуся, поїду, і більше ви мене ніколи не знайдете.

- Вже йду, - біжу до воріт. Нічого поки говоритиму з ним, швидко напишу Владу.

Марк стоїть за декілька метрів від воріт. Маше мені рукою.

- Я рада, що тобі легше, - кажу зніяковіло.

Начебто й знаємо один одного давно, а зараз така незручність.

- Ага, і відзначила це в ліжку з моїм батьком, - кривить губи.

- Марку, просто вислухай мене і спробуй зрозуміти.

- Пішли пройдемося, - повільно йде дорогою, спираючись на палицю.

- Тільки недалеко, Влад скоро має приїхати.

- Ох, яка ідилія, татко тебе на короткому повідку тримає, - пирхає.

- Не говори дурниць. Він після лікарні, йому не можна нервуватися.

- А про мене ти подумала? - в очах з’являється нездоровий блиск. - Ти хоч уявляєш, як я тебе ненавиджу!

Ззаду лунає вереск гальм. Зупиняється чорна машина. З неї вибігають двоє хлопців та хапають мене за руки.

- Марку! Що відбувається! Відпустіть мене! Я розумію ти злий… але ж це не вихід…

- Ідіотка, я завжди знав хто ти така. Настав час платити за рахунками, дружино, - його обличчя спотворюється злістю.

Киває хлопцям.

- Діємо за планом, - а сам прямує до будинку.

– Ти куди пішов? - усередині все холодніє. - Що ти задумав?

- Поспілкуюсь зі своїм братиком, - на губах звірячий оскал.

- Ні! Будь ласка! Покарай мене! Не чіпай Дениску! - кричу, намагаюся вирватися з лап викрадачів. Марк навіть не обертається.

Мене заштовхають у машину. Ці хлопці… я їх упізнала. Це вони тоді вкрали у мене сумочку.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 75 76 77 ... 82
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дитина від батька мого чоловіка, Олександра Багірова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дитина від батька мого чоловіка, Олександра Багірова"