Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"

Зоя

- Не очікувала. Знаю, що ніяк не чекала. Треба було тоді тебе не відпускати, можливо, і всього цього не сталося.

- Стільки років минуло, стільки років...

- Роки йдуть, а ти все гарнішаєш і гарнішаєш.
Мені було важко впізнати в людині, що стоїть переді мною, того безтурботного хлопчика. Але то був він.

- Ким ти став, Яру? Де той хлопчик, якого я знала і з яким дружила? Де той хлопчик, котрий завжди і в усьому мені допомагав? Я так відчайдушно хотіла тебе знайти! Так хотіла цього! Адже ти був для мене справжнім другом!

- У цьому і вся проблема, я для тебе лише був другом, а ти дівчиськом, в яку я по вуха закохався.

- Це було все не по-дорослому. Нам було мало років. Яр...

– Мене всиновили багаті люди. І зараз я досяг багато чого. Досяг майже всього, але ось тільки ти залишилася - моя найзаповітніша мрія. Дізнався, як життя сильно тебе пошмагало. А я просив тоді тебе не втікати з дитячого будинку. Умовляв, стояв навколішки. І ти начебто погодилася, але потім втекла, залишивши прощальну записку, що все в мене у новій родині буде добре.
Спасибі дуже добре.

- Я хотіла тебе знайти, але ... Це було неможливо, просто нереально. Вибач.

- Нема за що вже вибачатися. Тепер я той, ким став. Але нарешті добрався до тебе.

- Це ти та людина і замовник?

- Ти все ж таки сподівалася побачити старого дідуся замість мене? Розумію, його ти швидко задовольнила б і він заснув би, а ось зі мною доведеться дуже довго відпрацьовувати. За всі роки розлуки.

- Моєю метою було розшукати тебе, але я не думала, що ти поїдеш із країни надовго.
- Ти закохана у цього Арнольда? Скажи, Зоя! - гарчить мені в обличчя, коли різко хапає за руку.

– Заради нього готова на все була. Що він зробив із тобою? Те, що життя змусило ступити на криву стежку, це виправдовує, але те, що цей комп'ютерний геній - це щось...

- Вибач, але це особисте. Ярославе, тобі потрібна гра! Вона в мене. Я її можу віддати без проблем.

- Мені насамперед потрібна ти! Гра це додатковий бонус у вигляді кількох мільйонів. Роздягайся!

- Прямо в холі?

- А ти соромишся, що побачать? Не хвилюйся, цей будинок цілком мій. Як і кілька десятків інших в Амстердамі. Я не люблю довго чекати! Роздягайся, Зоя.
Ярослав високий, сильний,мужній, і очі його сповнені злості. Впевнена, що він мріє помститися мені.
Ми були з ним найкращими друзями, і в основному мене завжди лаяли за погану поведінку, а Яр завжди подавав великі надії. Спокійний, ерудований хлопчик не по рокам. І я скалка в дупі, яка жодного дня не могла обійтися без пригод.

– Ти мені був братом, ти мені...

- Аххаааахх. Не сміши мене, Зоя. Братом я був їй? Може й був, колись. Коли не міг виявляти себе в іншому напрямку. Тобі подобалися погані хлопці завжди. Тож кінченому виродку віддала свою цноту? А на вудку другому попалася Так? - штовхає мене до відчинених дверей, і ми опиняємось у величезній кімнаті.