Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"

Зоя

- Ти не можеш так зі мною чинити, Яр. Згадай, коли ми були дітьми, згадай коли, - але він не дозволяє домовити, його рука смикається сталевою хваткою на моєму горлі і мені стає важко дихати. Він не душить мене, але повітря не вистачає.
Шпурляє мене на ліжко після того, коли протягає через усю кімнату.

- Були дітьми, Зоя. Були – ключове слово.
Хочу заперечити. Хочу потягнути час, бо знаю, що Арні мене обов'язково врятує.

- Мені треба прийняти ванну. Ти навіть уявити собі не можеш, в яких жахливих умовах ми знаходилися з ним.

- Ванну кажеш?

- Чи  хочеш трахати мене брудну, спітнілу і смердючу?

- Так, ти маєш рацію. Але якщо ти намагаєшся тягнути час і всі витікающі з цього, змушений тебе засмутити - він не врятує тебе. Ти віддаси мені флешку з грою і я трахатиму тебе всю ніч безперервно, як мріяв про це вже багато років. А потім я поміркую, як з тобою вчинити. Це залежатиме наскільки ти мене витримаєш.

– Я не можу повірити, що ти став таким! Це не той Яр, якого я знала, з яким їла з однієї тарілки і грала в машинки, - підвелася на ліктях.

- Того Яру нема давно. Я скуштував нове, багате життя на повну і не збираюся від нього відмовлятися. У мене все найкраще – тачки, жінки, мільйони. Але ось невтілена в життя мрія не дає спокою. Незавершений гештальт. Ти – мій тригер, Зоя. Маленька дівчинка, яка так віддано любила хлопчика, вважаючи його за все життя своїм другом.

- У нас це було взаємно. Як же ті кулони, Яр? У 13 років? Клятви у дружбі? Ти забув?

- Ага. Пам'ятаю, присягався у дружбі, а сам вже...Так, що це я зараз виправдовуюсь перед тобою. Я вже на той момент, ще маленьким хлопчиком влип у тебе. Розумієш?

- Ванна в цій кімнаті, за тими дверима. У тебе є десять хвилин, флешку з грою поклади на стіл та йди.
Він перший підвівся з ліжка.
Я слідом. Поклалаа флешку на стіл і на тремтячих ногах пройшла у ванну кімнату королівських розмірів - тут була і скляна душова кабіна та джакузі.
Зачиняю двері зсередини. Роздягаюсь догола. Вмикаю воду і я вже під теплими струменями! Як мені страшно, хто б тільки знав! Я розуміла ще тоді, що дружба наша до певного часу. І коли пішли перші дзвіночки - ревнощі Ярослава до інших хлопчиків, що виявляють до мене трохи більше уваги, я не надавала значення. Але ніколи б не подумала, що...

- У тебе п'ять хвилин залишилося, Зоя, - квапив він перебуваючи за дверима ванної кімнати.

- Замкнулась? Якщо я захочу ввійти, я виб'ю ці двері!

- Я вже майже, - швиденько намилюю тіло гелем для душу, змиваю його і виходжу з кабінки. Беру з гачка білий рушник банний, обтираюсь рушником.
Пов'язую вузол на грудях і виходжу до нього, усвідомлюючи, що він не відпустить мене.
Яр вже оголився повністю. Він притискає мене прямо до дверей ванної, і його рука моментально пірнає під рушник, наздоганяючи моє тіло.
Я ахаю і кривлюсь, адже дотик мені його неприємний. Неприємно, це лагідно сказано.

- Взяти тебе прямо тут? Ти ж любиш грубо, так?
Але я лише негативно мотаю головою.

- Не розказуй мені казки, Зоя. Я знаю майже все про тебе. Тебе заводять жорстокі чоловіки. Ти від них перетворюєшся на справжню тічну сучку.