Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"

Арнольд

- Ти ж не думав, що розумніший за мене, Арні? - Знову питання від Джерта і удар кулаком у живіт. Вони розкусили нас із Зоєю. Не знаю, як вичіслили, але тепер я в якомусь підвалі, прикутий кайданками до залізної труби.

- Де вона, що з нею, виродок? - сплюю кров і вже морально готуюся до наступного удару.

- Вона у надійних руках. Впевнений, що зараз їй дуже добре. Вона зараз кайфує, а ти тут скінчаєшься  від болю. Хіба так має бути між двома люблячими серцями?

- Навіщо всі ці складності? Я зрозуміти не можу, навіщо моя сестра була потрібна? Джерте, на кого ти працюєш?

- Занадто багато питань.

- Ви отримали гру, Зою, звільніть сестричку. Звільни її!

- Твій мозок потрібний йому. Твої ідеї. Зрозумій, тут суто діловий інтерес.

- Не розумію. Чому ти вбив Марґо?

- Вона дізналася про те, що не повинна була. Спокусити її мав не ти, а вона. І як ти зрозумів не впоралася зі своїм завданням. Насправді вона давно банкрут, - знову удар, я відчуваю, що ще трохи і я не зможу нормально дихати від болю.

- Хочеш подивитись, що там зараз відбувається у них? Можу показати, - перед моїм носом виявляється планшет, а потім на ньому вмикається відео. Відео, на якому Зоя намагається відбиватися від чоловіка, явно не похилого віку. Мого, а може й молодше.

- Що за чоловік? Це не твій бос! Чому її зараз лапає цей виродок?

- Мій. Більше того, він Зою знає мало не з пелюшок. На один горщик ходили. Виростали разом. І на відміну від тебе, він реально її любить. Ти сплутав усі карти своєю появою у її житті. Він кілька років шукав її та знайшов. А тут ти з'явився і все пішло за планом.Ти ж повз себе не пропустиш жодної спідниці. І Зоя не стала винятком.

- Він молодший за мене!

- Він розумніший за тебе!! Не ти, а він гідний бути з такою дівчиною. Для тебе це лише іграшка, дівчинка з примусу, а для нього сенс життя.
Сенс життя? Та він зараз на ній живого місця не залишить, - знову повертаюся до прямої трансляції того, що відбувається.
Він вже здирає з неї рушник, затикає рота долонею, грубо стискає груди другою рукою.
Невже я теж так поводився з нею? Огидно все це бачити збоку.

- Люблю тебе, Зоя, - каже, а потім цілує її.

- Будеш далі дивитися? Чи не наважишся? Ти ж запал на неї. Вперше у житті ти покохав. Якими ж ми стаємо м'якотілі, коли закохуємося.
Я бачу, що вона цього не хоче. А ще розумію, що вона чекає на мене, чекає, що я ось зараз ось виб'ю ці чортові двері, потім уб'ю цього виродка і звільню її. Але нічого цього не буде! Я просто готовий здохнути від безсилля. Від того, що обдурив її, хоч і не з вини. Не повністю за своєю. Мене просто прорахували. Закоханий? Ось зараз я з чіткою впевненістю можу в цьому зізнатися. Мені боляче бачити її сльози і чути крик, коли він уже кидає її на ліжко, ставить рачки і ....

- Вимкни! Не треба! Досить! - несамовитий стогін і я розумію, що їй дико, нестерпно боляче.
Арррррр, - сам кричу, адже не можу більше дивитися, як він знущається з неї. Розумію, як мав рацію, коли підколював її щодо Валери.

- Вона тепер під ним стогнатиме. Подобається? - тикає планшет, щоб я " милувався " .

- А ти нічого не зможеш вдіяти, нічого.
Я дійсно нічого не можу зробити!

- Твою сестричку теж чекає таке рандеву.

- Я вб'ю всіх, хто до неї хоч пальцем...

- Найшвидше позбудемося тебе, героє! - Ще один удар і цього разу я просто відключаюся.