Читати книгу - "Любов дика та прекрасна"

Патрик Леслі був уражений, бо бачив неприхований біль у глибоких блакитних очах свого кузена графа Босвелла. Він, законний чоловік, співчував коханцеві своєї дружини. Але підсвідомо розумів, що варто йому лише зачепити свого кузена, і цей здоровань утратить самовладання.

— Френсісе, — сказав Ґленкірк доброзичливо. — Я все життя кохаю її, відтоді, як ми заручилися, коли вона була крихітним чотирирічним дівчатком. А вона, мабуть, кохала мене просто тому, що всі сподівалися від неї кохання до мене, а вона більше нікого й не знала. Я знав багатьох жінок і оцінив цей скарб, який Мем призначила для мене. Якби я не погарячкував два з половиною роки тому, вона й далі мене кохала б, але я таки погарячкував, а в тебе вистачило мудрості осягнути всю її цінність. Ти підібрав те, що я так недбало викинув. Джеймс наказав нам бути нещасними, бо сам нещасний. Якби він насправді кохав Кат, він бажав би їй щастя з тобою, як бажаю я. Натомість він силоміць повертає її до мене. Я присягаюся тобі, друже, що тепер цінуватиму її. Може, вона ніколи й не покохає мене знову, але цього разу я її оберігатиму!

Босвелл на мить заплющив очі, ніби стримуючи сльози. Коли він заговорив, голос у нього був низький і хрипкий:

— Ти маєш почати кохатися з нею, Патрику. Не будь надто ввічливий із нею, не треба чекати, доки загояться її рани. Якщо чекатимеш, ти ніколи не побачиш її знову у своєму ліжку. Ми так міцно пов’язані, ми з Кат, але ти зможеш полегшити її біль, кохаючись із нею. Та разом із тим, чоловіче, заради Бога, будь ніжний із нею. Вона не фортеця, на яку треба насідати. Поводься з нею лагідно, от побачиш, так вона краще тебе сприйматиме. — Ґленкірк почервонів, але Босвелл не зважав на це. Він устав. — Іще одне, Патрику. Перш ніж покинути Шотландію, я захочу з нею побачитись.

— Покинути? — спантеличено перепитав Ґленкірк. — Джеймі збирається тебе вигнати?

— Ні. На таке в нього не стачить духу, але навряд чи ми з тим коронованим хлопчиськом зможемо жити в одній країні. До того ж… він не звик додержувати слова. Незабаром почне торгуватися щодо тих умов, які ми погодили сьогодні, а ваш шановний Джон Мейтленд штовхатиме його на нові дурниці. Джеймс уперто прагне бути володарем, Патрику. Не сумнівайся в цьому. Тут, у Шотландії, покінчено зі старими звичками. Леннокс, Анґус та інші використовують мене як зброю проти Джеймі. Не думай, що я цього не розумію. Після наступної сутички мені доведеться забиратись, і я це знаю. Для мене це тільки питання часу. Але перш ніж піду, я хотів би востаннє попрощатися з моєю Кат, якщо вона схоче побачити мене. Обіцяй мені, що не заборонятимеш їй цього.

— Господи, Френсісе! Ти забагато в мене просиш!

Погляд блакитних очей Босвелла став твердішим.

— Почуй мене, Патрику Леслі. Я міг би зараз піти з цієї кімнати, поїхати до Ермітажу, сказати Кат, що мені не вдалося зустрітися з Джеймі, і сісти на корабель до Франції вже цього тижня. Доки до нас дійшли б якісь новини, вона б уже одержала розлучення від люб’язних французів, ступила б зі мною до законного шлюбу й виношувала б моє дитя. Ваша родина втратила б усе. Хто в кого забагато просить?

Ґленкірк звів брову.

— Френсісе, якби я насправді міг подумати, що ти таке вчиниш, убив би тебе зараз, — сказав він люб’язно. — Утім, ти чоловік честі, як і я. Коли будеш їхати, зустрінешся з Кат, якщо вона цього схоче. — Він підвівся й простягнув руку своєму кузенові.

Босвелл потиснув її. На мить їхні очі зустрілися. Потім Френсіс Гепберн вийшов із кімнати так само, як і увійшов до неї, — у вікно. Патрика Леслі посів незбагненний смуток.

Розділ 33

Босвелл їхав усю ніч і наступний ранок і прибув до Ермітажу майже опівдні. Лише поглянувши на його обличчя, Кат зрозуміла, що він приніс погані новини, але нічого в нього не запитувала. Натомість вона повела його до кімнати, зняла з нього чоботи й вклала в ліжко. Увечері, коли Босвелл прокинувся, у Кат була готова для нього добра вечеря. І лише поївши, він заговорив до неї.

— Король наказав, щоб ти повернулася до Ґленкірка до першого вересня.

Вона миттєво повернула до нього обличчя, в очах у неї був жах.

— Якщо ти цього не зробиш, — провадив він далі, — Джеймі відбере землі й майно у всіх Леслі, і з Ґленкірка, і з Сайтена, а ще у Хей із Ґрейгевена.

— Хай відбирає!

— Кат!

— Хай відбирає, Босвелле! Я без тебе помру!

Він міцно обійняв її руками.

— Кат! Кат! Подумай, дівчинко моя. Подумай! Скільки в тебе дітей?

— Шестеро.

— А у твоїх кузенів, скільки в них нині дітей?

— Щонайменше три десятки, — відповіла вона.

— І кузенів у тебе зо два десятки, а ще брати рідні та покоління твоїх батьків, і Mop-Леслі. Боже мій, Кат! Десь близько сотні людей! Та й про моїх дітей, кохана, не можна забувати. Усіх цих невинних людей буде занапащено, а там і діти, і старі. Ні, люба. Ані ти, ані я не зможемо побудувати життя на уламках обох наших родин.

— Не проганяй мене, Босвелле, — жалібно прошепотіла вона. — Я б краще померла.

— Якщо ми втікатимемо, якщо спробуємо якимось чином вшитися від Джеймі, він розорить наших рідних. Король дуже жорстко балакав зі мною. Він хоче покарати нас, і він знайшов для цього найвишуканіші тортури, для нас із тобою, а також для Патрика Леслі. Він досі кохає тебе, Кат. Не бійся повертатися до нього.

Вона поглянула на нього знизу вгору.

— Як ти можеш говорити зі мною про таке, Френсісе?

— Бо я мушу! Господи, Кат! Я цього не витримаю! — Голос у нього затремтів. — Ти ж моє життя, дівчинко!

Вони заплакали. Прикордонний лорд і його кохана припали одне до одного й ридали, доки не виплакали всі сльози. Потім стояли поряд, обіймаючись, доки Френсіс Гепберн не підхопив Катріону Леслі на руки й не поніс до ліжка. Уночі Кат прокинулася й