Читати книгу - "Любов дика та прекрасна"

Наступні кілька днів Босвелл і Катріона не могли залишатися одне без одного більш ніж на кілька хвилин. Розуміння того, що їм залишилося бути разом якийсь місяць, завдавало закоханим, як і сподівався король, неабияких страждань. Зрештою Кат обрала рішення, яке мало полегшити їхні останні тижні.

— Я хочу поїхати в нашу хатинку, — сказала вона йому. — Я прийшла до тебе саме туди. І якщо я маю піти від тебе, то піду звідти.

Босвелл уже пояснив їй, що король заборонив йому наближатися до Единбурга менш ніж на десять миль, а також супроводжувати графиню Ґленкірка від прикордоння. Вона мала приїхати в супроводі лорда Гоума.

Лорд послав своїх слугу Чевіот, доручивши їм прибрати й освіжити будинок та поповнити запаси. Вони житимуть так, як і жили на початку, — укупці, самотиною. Того дня, коли Френсіс і Катріона востаннє разом виїхали з Ермітажу, у них залишалося три тижні. Вони не прощалися зі слугами, бо просто не витримали б іще одного вияву почуттів. Геркулес мав зустріти лорда Гоума, коли той приїде супроводжувати Кат, і привезти його до місця зустрічі.

Наближався кінець літа, і вечори вже були прохолодні. Вони проводили дні, катаючись верхи, гуляючи, сидячи тихо на прихованому пагорбі, з якого виднілися прикордонні долини, спостерігаючи, як орли ширяють у потоках західного вітру. Ночі минали в любощах, таких, яких жоден із них досі не знав, водночас солодких і гірких від усвідомлення, що ось-ось вони мають розлучитися.

Якось уранці графиня спустилася сходами вниз і побачила, що Босвелл саме заходить у будинок.

— Поглянь, Кат, — промовив він, показуючи в руці рибу. — Ось лосося зловив і знайшов кілька пізніх листків крес-салату.

Кат розплакалася, згадавши, як першого дня, що вона провела з ним у цьому будинку, він сказав їй майже ці самі слова. Зрозумівши, у чому річ, Босвелл вилаявся, а потім вилаявся ще раз, бо сьогодні був їхній останній день. Нарешті опанувавши себе, вона поглянула на нього крізь мокрі вії.

— І, здається, з кухні пахне баранячим бульйоном?

Він кивнув. Вона не змогла стримати сміху через його скорботний вираз.

— Чисть свою рибу, Босвелле, — промовила вона весело, — але я з’їм її увечері. Яка сьогодні погода?

— Тепла. Я знайшов лужок айстр побіля річечки. Ходімо купатися!

Її зелені очі блиснули.

— А потім кохатимешся зі мною в айстрах? — піддражнила вона його.

— Так, — повільно відповів він, його блакитні очі були спокійні, серйозні.

Вона кинулася йому на груди й пригорнулася до нього.

— О Босвелле! Босвелле! Здається, я цього не витримаю!

Він на якусь мить міцно обійняв її.

— Іди вдягайся, серденько. Я почищу цю рибу та підготую хліба із сиром, щоб нам було що взяти із собою сьогодні.

Вони повільно їхали верхи під майже осіннім сонцем. Долини внизу злегка сяяли в багряному серпанку. Катріона та Френсіс покупалися в холодній річковій воді, а потім любилися. Вона заливалася сміхом, а над ними серед духмяних квітів гули пухнасті джмелі. Потім їли хліб із сиром, що він привіз у торбі, прикріпленій до сідла, пили сухе біле вино з фляжки, жували ранні яблука. Хутко сонце почало сідати, і вони поїхали додому.

У дорозі вона тихо запитала:

— О котрій ми маємо завтра зустрітися з лордом Гоумом?

— Через дві години після сходу сонця, — відповів він, дивлячись прямо перед собою. А потім до нього долинув її шепіт:

— Так скоро…

Сонце потонуло в гарячому помаранчевому сяйві позаду них. Неначе дражнячи закоханих, на темному небі над їхніми головами яскраво засвітилася Венера. Коні легко знайшли зворотну дорогу до Босвеллового будиночка, і доки граф годував і напував тварин, влаштовуючи їх на ніч, Кат приготувала для них вечерю. Вони їли мовчки, а потім вона сказала:

— У нашу першу ніч ми пили вино.

— Так. І ти сп’яніла.

— Я хочу сп’яніти й цієї ночі.

Він обійшов навколо столу й підняв її, щоб стати лицем до лиця з нею.

— Ні, серденько. Я хочу, щоб ти добре пам’ятала все, що відбувалося між нами, особливо сьогодні.

Вона почала тихо плакати.

— Мені боляче, Френсісе! Ох, яку мене болить серце!

— Кохана, мені також боляче, але я не дам Джеймі Стюартові зрозуміти, що він убиває мене, забираючи мою єдину цінність. Наш біль має залишитися між нами. Але, Катріоно, моя квіточко, кохана моя! Я не хочу забути жодної миті нашої любові, бо ці спогади знадобляться мені, щоб витримати прийдешні часи.

— Ти тепер залишишся самотнім, Френсісе. Хто про тебе потурбується?

— Геркулес потурбується, люба моя. Не надто добра заміна для найгарнішої жінки Шотландії, але… — Він замовк і обережно витер сльози з її щік. — Господи, Кат! Не плач, любове моя! Я дякую Богові, що Джеймі принаймні наказав тобі повернутися до Ґленкірка. Патрик потурбується про тебе.

— Авжеж, — гірко відповіла вона. — Якщо він турбуватиметься про мене так само добре, як раніше, не мине й місяця, як я змушена буду знову стати повією для короля!

— Ні, кохана! Не бути цьому! Патрик пообіцяв мені.

Вона поглянула на нього.

— Ти зустрічався з Патриком? Коли?

— Минулого місяця, коли Джеймі наказав мені повернути тебе. Я мав переконатися, що він як гоже подбає про тебе. Я вирішив перевірити, чи хоче він, щоб ти повернулася, бо якби він не хотів цього, я б не міг тебе відпустити. Він дуже кохає тебе, моя люба. Навіть знаючи, що ти належиш мені, він усе одно тебе кохає. Не бійся повертатися до Патрика Леслі.

Вона здригнулася.

— Він захоче зі мною кохатися, — вимовила вона тихо. — Я б краще пішла в монастир, ніж дозволила іншому чоловікові доторкнутися до мене.

Босвелл м'яко засміявся.

— Ні, Кат. Ти створена для любові. Без неї твоє чудовне тіло всохне й помре. Не соромся цього й не заперечуй.

Він обійняв її рукою, його долоня прослизнула під шовкову сорочку й почала пестити її м'які округлі груди. Вона вдоволено замуркотіла, Напівзаплющивши листяно-зелені очі. Він знову засміявся.

— От бачиш, моя люба, — ніжно піддражнив він її, прибираючи руку.

— Ти справжній звір, — встигла вона сказати, перш ніж його губи накрили її вуста. Він був ніжний,