Читати книгу - "Стосунки на годину і більше, Емілія Дзвінко"

— Цей тип частенько в нас буває. Напивається, чіпляється до дівчат. Йому з рук все спускають, бо власник клубу його знайомий. 

— Світ надто тісний.

— І не кажи.

Я дзвоню Кирилу. Набираю кілька разів, але він не відповідає. Пробую знову і знову. Намагаюся не думати про те, що сказав Артем. Він зробив це навмисно, щоб мене розізлили.

— Так, Лео, — нарешті відповідає Кирило. 

— Ти можеш приїхати і забрати мене? — кажу найважливіше. 

На задньому фоні в Кирила чую шум і жіночий голос. Серце стискається від однієї думки про те, що він з Вікторією. 

— Зачекай секунду, — просить Кирило. Я чую скрип дверей, значить він виходить з кімнати, щоб поговорити зі мною. — Лео, що в тебе трапилося? 

— Не має часу пояснювати. Ти зможеш приїхати до стриптиз-клубу «Гарячі полунички» і забрати мене з Кітті?

— Якого біса ти там робиш? — дратується Кирило. 

— Ти приїдеш? — питаю знову.

— Так, — неохоче, але все ж таки згоджується. — Стійте на місці і нікуди не йдіть. 

За пʼятнадцять хвилин біля нас зупиняється авто. Я спочатку шалено радію, але коли бачу як з автівки виходить Борис, то настрій падає нижче нуля. Кирило знову мене підвів. 

— Привіт, водій прибув на завдання, — вітається Борис і одразу переводить погляд з мене на Кітті.

— А це що за фея з поламаними крильми? — питає, бо в Кітті з під куртки справді видніються крила, одне з яких відламано висить.

— Борисе, це моя найкраща подруга Кітті. Кітті, а це Борис, найкращий друг Кирила.  — знайомлю їх.

— Дуже приємно, — простягає руку Борис.

— Навзаєм, — відповідає подруга трохи присоромлено, хоча зазвичай її впевненості не позичати.

— Куди їдемо дівчата? 

— Додому, — кажемо одночасно. 

Кітті сідає позаду, а я спереду. Забиваю адресу нашого будинку Борису в навігатор. І ми виїжджаємо.

— Скажи він з Вікторією? — питаю в Бориса. 

— Лео, вам краще самим розібратися.

— Скажи, ти знав, що він запропонував мені справжні стосунки? — продовжую допитуватися, бо я заслуговую знати правду. 

— Так, Кирило сказав мені вчора, — відповідає. — Коли вперше побачив вас, то одразу подумав, що цим все закінчиться. 

—  А я подумала, що ми повбиваємо одне одного. Але сталося по-іншому …  —  вчасно зупиняюся, щоб не зізнатися, що я закохалася по вуха в Кирила, — Загалом не важливо. 

—  Ти небайдужа Кирилові, —  підбадьорює Борис. Без слів зрозумів, що я мала на увазі.

—  Будь ласка Борисе, скажи мені правду,  —  прошу.  —  Якщо він змовчав, то хоч ти не роби з мене ідіотку.  

Борис невдоволено зітхає. 

—  Я так і знав, що пояснювати все доведеться мені. 

—  Він з нею, так? — знову повторюю питання.

—  Лео, це не те, що ти собі напридумувала. 

—  То скажи мені нарешті, що сталося? —  дратуюся.

— Вікторія посварилася з Артемом через розлучення. Їхала від нього і врізалася в автомобіль, стала причиною аварії. Обійшлося без жертв, але з потерпілими та поліцією всеодно треба було розібратися.

—  А далі я сама продовжу, —  зупиняю Бориса. 

—  Не важко здогадатися, що Кирило як справжній герой кинувся допомагати їй. І щоб бідна дівчина не лишалася сама і не стресувала забрав до себе. Я вгадала.

Борис ствердно киває головою.

—  На його захист скажу, що у Вікторії травмована рука і легкий струс мозку, тому Кирило не випровадив її.

—  Борисе, ти чудовий друг, —  хвалю хлопця. Ніяк не коментую його слова, бо він нічого не винен мені. Це лише між мною та Кирилом.

— Я знаю, —  відповідає. —  Це одна з моїх суперсил. 

—  Шкода, що ти не вмієш стирати памʼять.

—  Ще не навчився, але все попереду, —  жартує, зупиняється біля нашого будинку. —  Приїхали!

— Дякую за допомогу. І вибач, що через нас тебе витягли з дому вночі, —  кажу на прощання Борису.

—  То дрібниця, — відповідає, — Тим більше не кожної ночі зустрінеш фею з поламаними крильми, —  переводить погляд на Кітті. І, о диво. Моя подруга червоніє. 

—  Наступного разу, крила будуть цілими, —  ніяково відповідає.

Прощаємося і йдемо кожна до себе. На сьогодні достатньо пережитого.