Читати книгу - "Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Тиждень я вже жила в особняку Тео і, якщо чесно, то я дотепер не могла прийняти такого розмаху речей. Начебто справа проста - переїзд, але те, якими він був викликаний обставинами, все одно був для мене стресом.  Перші дні я здригалася від кожного звуку і шуму, думала, що ось-ось і Томас постане перед моїми очима і знову почне наполягати, або щось вимагати.  

Потім здавалося, що Тео скасує своє відрядження і прикотить сюди з посмішкою на всі тридцять два і буде натякати на інтимну близькість.  

На третій день я просто схопилася за голову, сповзла по стінці вниз і обняла себе руками.  Спочатку мені просто здавалося, що я божеволію.  Я одночасно боялася того, що прийде Томас і водночас відчувала розчарованість від того, що він не з'являвся.  У мені немов намагалися ужитися дві абсолютно різні людини зі своїми бажаннями. Я думала, що ще трохи й сама особисто подзвоню в лікарню і дізнаюся, що потрібно для того, щоб лягти туди на реабілітацію.  

Але на четвертий день все почало приходити в норму.  Я перестала здригатися від шуму машин, дзявкіт сусідських собак перестав вганяти мене в ступор.  І найголовніше - я перестала виглядати Томаса в кожному темному кутку будинку ночами. Тривожність пройшла, тому що, нарешті, з мого життя пішов дратівливий чинник.  

- Так, - я не брала трубку від сестри пару днів, але Сав наполегливо продовжувала мені дзвонити.  

- Він не хоче до мене переїжджати!  - Видала сестра замість вітання і шмигнула носом.  Швидше за все, мова йшла про Томаса, який відмовився випробовувати спільне життя з моєю сестрою.  Так, розчарування століття, не менше!  

- І тобі привіт, сестричко, - весело відповіла я.  У цю саму секунду я намагалася себе вмовити в тому, що мій гарний настрій ніяк не пов'язаний з тим, що тільки що повідомила мені Саванна.  

- Ага, привіт, - буркнула сестра і знову шмигнула носом, на цей раз набагато голосніше, щоб я точно почула ступінь її відчаю.  

- Хто і куди не хоче переїжджати?  - Я була впевнена, що правильно здогадалася про її задум, але все-таки вирішила перестрахуватися.  

- Та ти там що, знущаєшся?!  - Сестра почала кричати в трубку і я скривилася.  Вона стала занадто нервовою останнім часом і, здається, думала, що я їй щось винна.  

- Ну, знаєш, або ти зараз же заспокоюєшся і пояснюєш в чому конкретно твоя проблема, або проспися і потім мені передзвониш!  - Мене дістало таке ставлення, і я вирішила, що Саванні не завадить маленький струс.  

- Вибач, я просто на нервах, - Саванна видихнула в трубку, - Томас на відріз відмовився до мене переїжджати.  

- Ну як би мене це не дивує, ви не так багато часу разом. - І в мій від'їзд Томас явно дав зрозуміти, що не буде радий такій перспективі.  

- Олівія, допоможи мені, - Саванна почала схлипувати та скиглити в трубку. Ось тут я підвисла.  Що саме вона мала на увазі під допомогою?!  

- Чим це цікаво я можу тобі допомогти?  - Чи не хоче вона сказати, що я повинна умовити Томаса жити з нею? Може ще й пропозицію їй зробити умовити?  Так, спокійно, Олівія, розслабся!  Видихай!  Це ревнощі, ти ревнуєш і готова зараз нагрубити своїй сестрі.  

- Ну, наприклад... - Саванна почала тягнути слова і тим самим гнівати мене. Моє терпіння ось-ось було готове лопнути, і я з силою стиснула стаканчик з кавою, який тут же вилився мені на руку, і я зашипіла від того, що обпеклася. 

- Швидше, я на роботі!  - Хоча слово "робота" тепер мало підходило до того, чим я насправді займалася.  

Тео не було в місті, а все-таки, він занадто сильно впливав на моє життя навіть з відстані.  Він продумав і організував все, і як тільки я прийшла на роботу, мені з радісною новиною повідомили, що мене підвищили до незрозумілої нової посади. Так що тепер у мене був затишний кабінет, купа вільного часу і ще більша купа незадоволених поглядів колег, які за одну секунду різко стали перебувати піді мною. Все що я могла зробити, так це намагатися менше виходити з кабінету, щоб не муляти їм очі.  Сумно усміхнувшись, я наголосила на тому, що я не мала з Тео інтимних відносин, а він вже щосили показує мені, що з ним мені буде дуже комфортно. Хоча, я б вважала за краще турботу, при якій моєю думкою хоча б цікавилися чисто заради пристойності чи що ...  

- Коротше, у мене є на прикметі один будиночок біля озера. Я думала, що ми можемо поїхати туди парочками й, можливо, Томас при таких сімейних обставинах змінить своє рішення, - сестричка м'ялася і невпевнено промовляла свою пропозицію.  

Більш абсурдної ідеї складно було собі уявити. Це на наші з Тео відносини Томас повинен був там подивитися, щоб взяти за зразок?  

НІ!  Моя відповідь повинна бути саме такою! Стовідсоткова відмова!  Я повинна була їй відмовити, тим більше, що Тео не буде ще кілька днів, а якщо я поїду одна ... То тоді у Томаса будуть всі шанси залишитися зі мною наодинці ...  

Господи, але ж нічого не пройшло, ситуація абсолютно не стала краще. Мої руки почали труситися тільки від того, що я уявила, що незабаром зможу його знову побачити і я дала відповідь швидше, ніж встигла хоч якось її обміркувати.  

- Я згодна.