Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

.

Він постукав у стіл якраз вчасно, щоб побачити, як Сіель штовхнув двері і зайшов ззовні.

Молодий слуга-чарівник подивився на свого Господа з дивним виразом обличчя і сказав: Господи, сьогодні гарна погода. У порту є несподівані здобутки.

Відрізавши лайно, обличчя Брандо задерев'яніло, а потім він був злегка приголомшений. Несподівані здобутки?

Ну, це велика риба Ой, ні, це має бути русалочка.

Що це за маячня така? Русалка? Я подумала, що це сирена. Брандо насупився і вже збирався щось сказати, але Сіель уже знав, що збирається сказати, і швидко перебив його посмішкою: Я не кажу дурниць, мій Господи. Ви дізнаєтеся, коли побачите його.

.

Світло, що проникало в темряву, було єдиним зв'язком між цією величезною рухомою кліткою і зовнішнім світом. Він виходив з повітряних отворів зверху, і цей промінь світла розсіювався по діагоналі в темряві. Він упав на підлогу неподалік від Вагіни, утворивши круглу пляму світла. Її руки і ноги були скуті крижаними кайданами. Кайдани не були важкими, але вони були інкрустовані утвореннями, здатними ізолювати магічну силу.

.

Вона розраховувала день і ніч, виходячи зі змін у положенні світлової плями та їжі, яку вона отримала. Минув майже тиждень відтоді, як її замкнули в цій клітці, і майже півмісяця минуло відтоді, як її ув'язнили у ПВК Вагнер.

Згадуючи той час, коли її вперше замкнули в цій клітці, вона була розлючена і не хотіла нічого іншого, як убити цього мерзенного Родні. Але минали дні, і вона заціпеніла від цього. Після люті вона відчула глибоке почуття тривоги і страху. Але найбільше Вагіна боялася не власної долі. Адже вона була ученицею святої Зеленого Меча Вероніки. Вона не ставала на коліна і не благала про пощаду, щоб вижити. Найбільше вона переживала за свою сім'ю, батька та молодшу сестру. Якби вона ще не знала, хто за цим стоїть, то була б справжньою ідіоткою знатної дами без найменшої частки політичного інтелекту.

984

Розділ 984

,

Розібравшись у думках, Вагіна зрозуміла свою ситуацію. Минулого тижня зміна часу заходу сонця довела, що вони прямують на північ. Було кілька разів, коли вона чула шум хвиль. Між Мецом і Вічнозеленим коридором було кілька гірських стежок, які знаходилися недалеко від моря. Це свідчило про те, що в цей же час колона також прямувала на захід. Дуже ймовірно, що конвой проходив через кілька провінцій уздовж піднесеного внутрішнього моря на заході Території Квіткового Листя, прямував до тамтешнього порту і сів на корабель до столиці імперії.

.

Минали дні. Життя в темряві було досить, щоб звести з розуму нормальну людину, не кажучи вже про великий страх, захований в її серці. Більшу частину часу вона згинала ноги і ховала голову в коліна. Вона обійняла себе обома руками і згорнулася калачиком у кутку тюремного вагона, ніби це могло допомогти їй почуватися трохи безпечніше. День тому конвой ненадовго зупинився в маленькому містечку на платформі на схід від порту Фатан у Наці. Під час зупинки вона з'ясувала, де знаходиться. Інформація, оприлюднена охоронцями, вказувала на те, що конвой прямував до західного кінця Вічнозеленого коридору, який також був початковою точкою Східного Меца — Фатан.

Раніше того ж дня вона чітко почула шум хвиль, що розбиваються об скелю. Вона не раз проходила цією гірською стежкою, але в той час прийшла сюди як дочка герцога. Вагіна слабо притулилася до холодної залізної стіни. Пасма світлого волосся звисали на її бліді щоки. Вона слабо опустила повіки, її густі вії злегка тремтіли. За межами тюремного вагона було чути крики чайок. Дивно, але дорога була трохи безлюдною. Не було чутно жодного звуку караванів, що проходили повз. Теоретично це має бути важливий сухопутний і морський вузол у Східному Меці. У будні був нескінченний потік караванів. Або, можливо, Родні не планував йти в порт Фатан, але вони побудували секретну якірну стоянку неподалік.

Дівчина раптом відчула холодок по спині. Ці люди насправді були дуже обережними.

, -

Однак це було не так. Сонце тільки-но розігнало туман між протоками, але скелі біля моря все ще були оповиті тонким шаром водяної пари. Посеред туманної водяної пари був прохід. Родні швидко зупинив конвой і подивився на солдатів з емблемами у формі якоря на бойовій мантії на міській стіні. Перевал, побудований горами і морем, був крайньою лінією оборони порту Сажень. Зазвичай ворота закривалися рідко, але сьогодні вони були щільно зачинені.

. - !

Схоже, війна, розпочата Його Величністю, вже торкнулася цього місця. Звістка про громадянську війну ще не дійшла до цих країв на схід від Меца, вважав Родні, але як емісар королеви він мав інформацію з перших рук. Він підняв голову і закричав: Відчиніть двері!

Хто ви, люди? Солдат на вершині вежі міських воріт висунув голову, щоб запитати.

.

Ми з Білого легіону. Наш командир має невідкладні військові справи в порту Сажом. Я вже послав когось, щоб повідомити вам раніше. Хіба ви не бачили? — роздратовано спитав Лицар поруч із Родні.

, - !

Серед солдатів на міській надбрамній вежі зчинився переполох, наче вони підганяли їх, щоб підтвердити їхні особи. Ця сцена зробила Родні ще більш впевненим у своїх думках. Зазвичай ці люди не так лояльно ставилися до своїх обов'язків. Так звана інспекція здебільшого мала на меті розібратися з ситуацією або скористатися ситуацією для отримання певної вигоди. Через деякий час люди на вежі міських воріт, здавалося, підтвердили особи Родні та його оточення. Адже свита Родні була справжнім лицарем Білого легіону. Вони їхали верхи на високих гірських земляних драконах. Сухопутні дракони також носили спеціальні обладунки зі срібною лускою на тілі. На сідлі висів військовий прапор з емблемою Білого Дракона. Їхні списи яскраво сяяли, і вони виглядали поважно. З першого погляду можна було зрозуміти, що це не підроблений товар.

Невдовзі міська брама заскрипіла, піднявшись.

.

У темряві Вагіна відчула, як клітка злегка здригнулася, і колона знову почала рухатися вперед. Вона ще не знала про битву, яка відбувалася на сході. Вона була трохи спантеличена. Хіба ці люди не привезли її до секретного порту? Навіщо буде перепустка і міська