Читати книгу - "Літератор, Тарас Мельник"

Сергій відчував, що переживає дежавю. 2018 року йому довірили вести справу «Трупоїда» разом з капітаном Вадимом Черновим. Він не одразу здогадався, що у злочинах задіяні поліцейські та політична верхівка міста. Під час захоплення клініки, в якій переховувався копач могил, «брудні» начальники вирішили позбутися свідків своїх діянь і наказали відкрити вогонь на ураження. Тоді тільки присутність Соболя врятувала капітана Чернова.

Коли солдати без розпізнавальних знаків зайняли вогневі позиції, Сергій спробував домогтися залишення журналістів, однак полковник Конопля не хотів чути жодних заперечень і спробував вигнати навіть самого Соболя. Тому Сергію довелося на деякий час заспокоїтися та очікувати результатів прориву майора.

Розмова Стеценка із вбивцею затягнулася, даючи солдатам час вийти на позиції та підготувати все необхідне для штурму. На обгороджену стрічкою територію заїхав фургон без номерів і привіз три потужні фари. Соболь довго не міг зрозуміти навіщо солдатам таке дивакувате обладнання, але потім до нього дійшло. Вбивця закрив вікна шторами, котрі пропускали світло. Такими діями його могли тільки спровокувати, але кого ж хвилювала доля заручниць.

Після встановлення освітлення, двоє снайперів попрямували займати позиції на сусідньому будинку. Вони мали завдання стріляти на ураження. З відділку прийшли новини, що частину поліцейських вдалося вивести з відділу, але сапери продовжують працювати над вибухівкою. Тобто, не було більше стримуючого фактору і вбивцю могли сміливо прибирати.

— Що там відбувається? — підійшла до Соболя брюнетка з мікрофоном.

— Дивні речі! — відповів Сергій, а тоді обернувся до неї.

— Можете розповісти детальніше?

Соболь помітив, що жінка змінила одяг і десь зник її оператор.

— Вас хіба не випровадили за жовту стрічку? — дивувався він.

— Намагалися, але я вправно повернулася і відшукала вас.

Жінка посміхнулася до колишнього десантника. Вона була не меншою авантюристкою за нього, тому могла йому допомогти відвернути безглуздий штурм. Тільки потім на них могли чекати серйозні проблеми з керівниками.

— А де ваш оператор? — запитав Соболь.

— Вигнали, поки я ховалася, — відповіла вона.

— А чим ви плануєте знімати?

— На телефоні вестиму стрім…

— Тоді вмикайте швидше телефон і не відводьте від мене камеру.

Сергій побачив, як група з металевим тараном побігла до дверей. Друга зайняла вогневі позиції за машинами. Вони не відмовилися від ідеї завалити терориста, сподіваючись не потрапити у заручників та Стеценка.

Для атаки Соболь обрав найменш захищених солдатів, які почувалися у повній безпеці. Вони знаходилися подалі від інших, але їм відвели важливіші завдання, ніж штурмовій групі.

— Куди ми йдемо? — запитала у нього брюнетка.

У неї виникало враження, ніби поліцейський тягнув її в якесь тихеньке містечко, щоб зайнятися сексом, а не знімати штурм будівлі. Діана Сабурова ще й не на такі речі погоджувалася заради кар’єри та інформації, однак не тоді, коли поруч пахнуло справжньою сенсацією.

— Ми йдемо робити вам кращий сюжет кар’єри! Вмикайте камеру!

Брюнетка тільки й встигла натиснути кнопку на телефоні, як задиханий Сергій Соболь увірвався до якоїсь вкритої пилюкою кімнати. Звідти водночас пролунали два постріли, а тоді третій. Однак поліцейський не дав часу обом солдатам зрозуміти звідки небезпека. Він схопив стілець і тріснув одного по спині. Другий спробував відбитися, але черговий удар Соболя не змусив довго на себе чекати.

Сергій стягнув з обличчя солдата у чорному одязі балаклаву і відкрив його на ввімкнену камеру журналістки, а тоді висунувся у вікно та закричав:

— Негайно зупиніться, інакше ваших людей знатиме вся країна!

Один з чоловіків у чорному слідкував за подіями штурму, та другий встиг вчасно помітити і підніс до собакоподібного обличчя ввімкнену рацію. Він щось сказав, але штурм не припинився. Соболь тримав снайперів на виду, побоюючись, що вони піднімуться і спробують виконати наказ.

— Навіть не думайте, інакше завтра прокинетеся знаменитими!

Перелякана журналістка слідкувала за всім, не забуваючи знімати. Вона вперше в житті не могла відгадати своє майбутнє. З одного боку такого сюжету не матиме ніхто з її колег, але з іншого – Діана мимовільно допомагала зірвати штурм будівлі, в якій озброєний терорист утримував двох заручниць.

— Негайно давайте сюди медиків! — почув Соболь з рації снайпера. — І ще, блін, якихось спеціалістів, щоб зняли жінок із стелі, бо тут така хрінь…

Соболь видихнув і сперся на віконну раму. Він міг дозволити собі трохи відпочити перед численними розмовами з начальниками, які змусять його вкотре дізнатися, що таке моральне зґвалтування. Зате їм вдалося завершити розслідування, врятувавши і жертву, і вбивцю. Таке не завжди вдається.