Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Ми — це наш мозок 📚 - Українською

Читати книгу - "Ми — це наш мозок"

3 437
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ми — це наш мозок" автора Дік Свааб. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 76 77 78 ... 102
Перейти на сторінку:
виключався доступ отримувача до будь-якої інформації про донора серця. Пересадка серця — це неймовірно важка, стресова і небезпечна для життя операція, яка може роками сильно впливати на особистість пацієнта. Після неї багато реципієнтів більше цікавляться духовністю, почуваються зобов’язаними донору, а також їм здається, що той продовжує жити в їхньому тілі. На поведінку таких пацієнтів також сильно впливають препарати проти відторгнення транс­плантованого органа. Все це разом дає достатньо причин, щоб почувати себе інакше, ніж до пересадки. З іншого боку, неможливо пояснити, як пересаджене серце, яке вже не має нервових сполучень із мозком донора, могло б при трансплантації передавати в мозок реципієнта складну інформацію про донора, яка міняє поведінку.

Поки за допомогою контрольованих досліджень не довели зворотне на основі наявної клінічної та експериментальної літератури, ми повинні виходити з того, що всі наші особливості характеру кореняться винятково в мозку, а серце — всього лише помпа, яку можна замінити, при цьому не перенісши характерних особливостей донора, чи то хороших, чи поганих.

XVII.3 Псевдонаукові пояснення навколосмертних переживань

Хто покидає своє тіло,

не має права таємно брати з собою п’ять органів чуття.

Берт Кайцер, «Незбагненне житло», 2010

Один із моїх аспірантів якось у науково-аналітичному стилі спонтанно розповів мені про свої два випадки навколосмертних переживань (НСП). «Коли в мене вперше було НСП, мені було 11 років і в мене були запалення легенів та плеврит. Гарячка піднялася до 42,3 °С, і я несамовито пітнів. Наш зарозумілий сімейний терапевт вважав, що я забагато пхинькаю. І тут я якби прослизнув у тунель, у кінці якого бачив світло. Я був абсолютно спокійним. Десь на задньому плані я не чув музики усвідомлено, проте мав такі відчуття, як від звуків, що викликають “гусячу шкіру”. Тому цілком можу уявити, що деяким людям здається, ніби вони чують ангельські співи. Світло огортає тебе, як тепла ванна, воно дуже ясне, але не яскраве до болю».

«Друге переживання було ще цікавішим, бо я “бачив” сам себе, як я лежу. Як потім показав діагноз, у мене було порушення серцевого ритму. Тоді мені було тридцять чотири роки, я їв за столом і встав, щоб дотягнутися до чогось. Раптом у голові в мене запаморочилося і я без свідомості повалився на підлогу. Але при цьому все прекрасно усвідомлював і “бачив” себе, спостерігав, як я лежу на підлозі в кімнаті. Моя дружина прибігла і в паніці почала кричати до мене. Я хотів сказати їй, що все гаразд, у мене все добре, але не міг. Зазвичай у такій ситуації людина впадає в паніку і принаймні починає турбуватися, та коли розслаблено витаєш по кімнаті, то тобі не до цього. При тому я дуже добре усвідомлював, що цей стан не може бути реальністю і я всього лиш уявляю собі цей політ. Я чув, як дружина стоїть біля мене, а не внизу піді мною. Я тоді подумки аналізував своє становище: ось я лежу на підлозі, ось вікно, отут — двері, за три метри від мене — диван, я лежу перед дверима, я поки що добре чую, проте нічого не бачу і не можу реагувати. Очевидно, таке витання — це частково візуальна проекція. Дуже цікаво, що в мене не було жодної паніки чи стурбованості. За якийсь час я відчув, що до мене повертається контроль над своїм тілом, відчуття, що я витаю, минає, і я знову можу бачити. Я не знаю, скільки саме часу тривав цей стан, проте це могло бути від тридцяти секунд до одної хвилини. Та мені це здалося вічністю. Тобто я хочу сказати, що втратив будь-яке відчуття часу. І це трапилося саме зі мною, з тим, хто ніколи не носить годинника, але завжди з точністю до п’яти хвилин орієнтується, котра година. Та гадаю, що це також збільшує відчуття ейфорії, яка пронизує людину в такі моменти. Зрештою, ми завжди поспішаємо і хочемо встигнути якнайбільше. У такі миті ти повністю звільняєшся від поспіху. Обидва рази я ні з ким не „зустрівся”. І голосів ніяких не почув».

Після того суспільного резонансу, який викликала книга Піма фан Ломмела (Pim van Lommel) «Безмежна свідомість. Нові медичні факти про навколосмертні переживання», сьогодні в Нідерландах майже кожен знає, що таке навколосмертний стан. Він виникає при кисневому голодуванні мозку, відчутті сильного страху, високій температурі тіла та через вплив хімічних речовин. Після зупинки серця двадцять відсотків пацієнтів розповідали, що вони відчували спокій та мир, всі болі в них зникли і вони вважали себе мертвими. Дехто відчував, що покидає своє тіло і бачить сам себе лежачим. Інші вважали, що вони швидко рухалися із темного приміщення крізь тунель, в кінці якого видно яскраве світло, або потрапляли в прекрасну місцевість з яскравими барвами та квітами, а деякі чули там музику. Дехто знову зустрів померлих друзів та родичів, бачив відомих їм релігійних персонажів чи перед ним швидко прокручувалося усе його життя. І все це трапляється менш ніж за хвилину. Як реакція на погані умови, в яких знаходиться мозок, він у шаленому темпі продукує спогади, думки, образи та уявлення, якими його колись напхали. Християни бачать Ісуса, індуїсти — посланців бога смерті Ями, які прийшли по них. Здається, що час біжить значно швидше, ніж звичайно, перед твоїми очима пробігає все життя, і можна заглянути в майбутнє. НСП припиняється із досягненням тієї межі, від якої повертаєшся у власне тіло. Деякі люди кажуть, що Ісус відіслав їх назад, щоб вони піклувалися про своїх дітей.

Заслуга фан Ломмела в тому, що 2001 року в статті «The Lancet» він детально виклав, що люди розповідають про свої відчуття під час НСП. Завдяки цьому стало простіше підняти у світі медицини тему цього явища. Фан Ломмел показує, наскільки сильно в багатьох випадках НСП змінює особистість пацієнта. Настільки навіть, що дуже часто доходить до розлучень. Ті, хто пройшов через НСП, вже не бояться смерті, а їхні релігійні чи духовні почуття та віра в надприродне зростають. У багатьох людей навколосмертні переживання залишають таке сильне враження, що вони і чути не хочуть про ті пояснення цього явища, які дає дослідження мозку. Вони вірять, що заглянули в потойбічний світ, і до кінця життя віддають перевагу духовним та релігійним речам. Однак мій аспірант був винятком і під час та після НСП залишився критичним науковцем.

Чотири Нобелівські премії

На жаль, фан Ломмел також не аналізує раціонально, а дозволяє собі захопитися вірою своїх пацієнтів у паранормальні пояснення навколосмертних переживань. Статистика продажів свідчить, що його псевдонаукова інтерпретація знаходить відгук у публіки. Він категорично відкидає будь-які нейробіологічні пояснення навколосмертних переживань і викладає власну теорію, яка має одним махом пояснити не тільки їх, але й інші духовні та паранормальні явища, включно з пророчими снами, реінкарнацією, телепатією і переміщенням предметів силою думки. Як він вважає, мозок не створює свідомості, як припускаємо ми, «дослідники мозку — короткозорі матеріалісти-редукціоністи». Ні, згідно з тезою фан Ломмела, свідомість «наявна у світі всюди», а мозок сприймає її «як радіо чи телевізор приймає передачу». Думки, за фан Ломмелом, також не мають матеріальної основи. Очевидно, він не знайомий з останніми експериментами, які доводять протилежне. Пацієнт з ампутованою рукою за допомогою думки через прилад, що реєструє активність нервових клітин, може керувати комп’ютерною мишкою без ручного протеза. Отже, мозок, який Ломмел називає

1 ... 76 77 78 ... 102
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ми — це наш мозок», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ми — це наш мозок"