Читати книгу - "Особисті кордони. Керівництво зі спокійного життя без травм і комплексів, Надра Гловер Тавваб"

У токсичному робочому середовищі ваше емоційне та пси­хічне здоров’я опиняється під загрозою. Ця токсичність на роботі отруюватиме й ваше життя в сім’ї та особисті стосунки.

Токсичне середовище може містити:

• понаднормову роботу;

• плітки, які поширюють декілька колег;

• відсутність оплати за додаткову працю;

• кумівство серед колег;

• накази виконати більший обсяг роботи в обмежений проміжок часу;

• конфліктне спілкування між колегами або з керівництвом;

• нарцисичний розлад особистості у керівництва;

• приниження;

• сексуальні домагання;

• дискримінація через расу, інвалідність, сексуальну орі­єнтацію.

У токсичному робочому середовищі неможливі здорові особисті кордони, утім, перш ніж вирішити, що виправити цю ситуацію неможливо, зазвичай варто все ж таки спро­бувати встановити певні межі прийнятного. І послідовно впроваджувати їх, стежачи, чи приведе це до довгострокових наслідків.

Крім того, важливо пам’ятати, що ви не мусите долучатися до токсичної поведінки. Якщо ви опинилися у токсичному робочому середовищі, спробуйте такі методи:

1. Подумайте, які межі прийнятного допомогли б поліпшити ситуацію.

2. Визначте психологічно здорових людей у токсичному сере­довищі.

3. Обов’язково, обов’язково, обов’язково документуйте усі проблемні випадки, указуючи дату та час.

4. Якщо ваше керівництво не становить частину проблеми, поговоріть з ним.

5. Говоріть про свої потреби на робочих нарадах, з різними керівниками та колегами.

6. Поговоріть зі співробітниками відділу кадрів про робочу атмосферу.

7. Отримайте підтримку поза межами робочого простору, щоб упоратися зі стресом, наприклад, зверніться до психотерапевта.

Вигоряння — це результат нездорових особистих кордонів. Багато клієнтів, з якими я працюю у психотерапії, скаржаться на проблеми з балансом роботи та особистого життя. Уже чотирнадцять років я повсякчас бачу, як люди виконують само­тужки обсяг роботи, розрахованої на двох співробітників, не йдуть додому вчасно, працюють понаднормово (вечорами та у вихідні), не користуються днями відпустки та самі пропонують допомогу колегам з проєктами, на які в них, воче­видь, немає часу. І вони роблять усе це, щоб бути «хорошими співробітниками».

Я їх завжди попереджаю: «Що більше ви на себе берете, то більші очікування щодо обсягу роботи, з яким ви маєте впоратися».

Досить часто мені кажуть: «Я знаю, у вас вигоряння, адже ви змушені постійно слухати, як люди розводяться про свої проблеми». І коли я відповідаю таким людям, особливо колегам: «У мене немає вигоряння від виконання роботи психо­терапевта», — вони дуже дивуються. Утім, що ж неймовірного в тому, що у людини, яка спеціалізується на темі особистих кордонів, межі прийнятного досить адекватні?

Ось що я роблю, щоб запобігти ризику вигоряння:

• Обмежую кількість клієнтів п’ятнадцятьома-двадцятьома на тиждень.

• Три дні на тиждень працюю з клієнтами, ще два дні пишу книгу або займаюся іншими проєктами.

• Консультую клієнтів лише за моєю спеціалізацією (проблеми у стосунках).

• Перш ніж погоджуватися на роботу з новим клієнтом, розмовляю з ним, щоб зрозуміти, чи підходимо ми одне одному емоційно.

• Повідомляю клієнтам межі прийнятного щодо того, як саме можна зв’язуватися зі мною поза сеансами психотерапії.

• У дні, коли працюю з клієнтами, я стежу за своїм рівнем утоми, зокрема уникаю позаробочих розмов, які можуть висотувати з мене сили.

• Перед початком першого сеансу декілька хвилин насолоджуюся тишею, думаючи про майбутній робочий день та налаштовуючись.

• Усвідомлюю, що не маю перебирати на себе роль психотерапевта у позаробочий час, і нікого не консультую поза межами сеансів.

• Сама ходжу до психотерапевта, щоб опрацьовувати проблеми, які виникають у моєму житті.

• Декілька разів на рік їжджу кудись у відпустку.

Ось ще декілька способів уникнути вигоряння:

• У жодному разі не нехтуйте днями відпустки. Відпустка — це можливість відпочити та перезавантажитися. Скористайтеся можливістю, якщо ваш роботодавець пропонує вам оплачувану відпустку. Якщо ж цього не передбачено, відкладіть гроші (якщо це можливо) і візьміть відпуску власним коштом, щоб відпочити. Час, проведений якнайдалі від робочого