Читати книгу - "Корона Медіаносу. Балада про тигрів, собак та щурів, Арія Вест"

― Хочеш сказати, Ваша Величносте, ― проговорила Лея крізь зуби. ― Що цього страшка принцеса Мерідії покохала за власним бажанням???

Втрутився Вей, проговоривши шовковим голосом:

― Не всі королівські особи ― бездушні скотини. До того ж, мені здається, чи у Її Величності є підстави вважати теперішню королеву Мерідії цілком здатною на подібні речі?

― Подібні речі, це що з…? Кохання до страшка, чи перетворення його на глечик??? ― задав доречне питання Ноа.

Релі поглянула на Вея, а тоді проказала, звертаючись до Норвела:

― А ти… зможеш відвести нас до Колодязя бажань?

***

Сандвікен, Мерідія, п’ять днів по тому

― І це він? Колодязь бажань? ― вигнув брову Ноа, коли всі п’ятеро стояли посеред вічнозеленого південного лісу, на пагорбі, з якого відкривався вид на Сандвікен. На невеличкій поляні поруч зі стежкою знаходився круглий кам’яний колодязь, з вигляду цілком звичайний.

Релі першою зазирнула всередину, поки Ноа та Лея підходили з іншого боку. Норвел залишався осторонь, мовби ця штука наводила на нього невимовний жах. Вей же взагалі роздивлявся краєвид на океан, який відкривався за нечисленними деревами. Обличчя його було знудженим, мовби вся ця історія з Колодязем зовсім його не цікавила.

― Що потрібно робити? ― запитала принцеса.

Норвел махнув рукою:

― Просто… подивитись на воду і загадати бажання.

Де Вантелл так і зробила. На подив усіх присутніх, вона зазирнула в Колодязь, і проказала з урочистою інтонацією:

― Я бажаю, аби… ― довелося трішечки подумати, і за той час Вей, вочевидь нарешті зацікавившись, підійшов до принцеси, аби поглянути через її плече. Принцеса рвучко витягнула Чорну смерть з-за пояса так, що Вей аж відсахнувся, і проговорила із повним захопленням: ― Аби мій кинджал тут же перетворився на шматок смачного пирога!

― …

― …

― …

Вей раптово розреготався на весь голос, а Лея, переборовши шок, підскочила із зауваженням:

― Ваша Величносте, якщо ви хочете їсти, так і кажіть! Але не… ― її рука так і потягнулася до обличчя…

Авжеж, хто ж іще став би при здоровому глузді ось так от бажати, аби вкрай рідкісний і неймовірно могутній кинджал перекинувся на якийсь там шматок пирога???

Релі із явним захопленням стала роздивлятися кинджал. Та нічого поки не відбувалося.

― «Тут же» навряд чи спрацює, ― проговорив Ноа. ― Малий паршивець сказав, що чоловік розбагатів на наступний день, та і королева Мерідії…

Та Норвел заперечив:

― Неправда, той старик забажав розбагатіти «від завтра», а я нічого не говорив про терміни…

― …

― …

― Негоже так ставитися до зброї виняткової могутності, ― неочікувано Вей вихопив із рук принцеси кинджал і став його роздивлятися. ― Але ти, Ваша Величносте, схоже, усе прорахувала, ― зрештою, сказав він, повертаючи Чорну смерть власниці.

Релі всміхнулася, засовуючи кинджал за пояс і явно не боячись, що він раптово обернеться пирогом:

― Так і є. У цьому колодязі немає ні крихти магії. І кожен з вас зрозумів би це, якби спробував зосередитися.

― Але… ― насупився Ноа. ― Як тоді хлопця обернули на глечик?

― І як торгаш розбагатів? ― додала Лея.

Та озвався у відповідь уже Вей, у котрого висновків про ситуацію, як виявилося, було не менше, аніж у Релі:

― Усе просто. Перше, Кіара Лоран дійсно покохала хлопця з власної волі. Друге, торговець розбагатів і вилікувався й справді завдяки магії. І третє…

― Торговець розповів Норвелу не все про Колодязь бажань, ― завершила за нього де Вантелл.

Розвернувшись до юних мисливців та юнака, Релі та Вей справили на них абсолютно шокуюче враження.

― Н-не все?.. ― здивовано зронив Норвел.

― Ну звісно, ― розвів руками Вей. На його устах грала легка усмішка. Виглядало так, наче розгадати цю загадку для нього було простіше простого. ― Став би торговець, що розкрив секрет довголіття і багатства, ось так от розкривати усе якомусь там хлопчакові! Відправити до місця, чому б і ні. Приховати деталі, що вирішують все ― тільки так.

Норвел розчаровано опустив очі:

― А я думав…

― Так це ж круто! ― в одну мить обхопила його за шию Лея, мовби вони були давніми друзяками. ― Виходить, королева Кіара і справді кохала тебе!

― Тоді… тоді чого вона закляла мене?

Тут уже відповіла Релі:

― Це… це була її мама. Ізадора. Дізнавшись, що її донька ушивається із простим кухарем, вона несказанно розлютилась. Коли слова доньку зупинити не змогли, тодішня королева Мерідії переходить до дій.

Усе це досить добре уявлялося в голові.