Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Сапфірова книга, Керстін Гір 📚 - Українською

Читати книгу - "Сапфірова книга, Керстін Гір"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сапфірова книга" автора Керстін Гір. Жанр книги: 💙 Дитячі книги / 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 77 78
Перейти на сторінку:
побачив, що кров досі йде, але тримати шпагу він ще міг.

— Та ми знайомі! — Лорд Аластер стояв проти Ґідеона, його клинок темнів від крові Пола.

— Авжеж, — підтвердив Ґідеон, і Пол мимоволі захопився спокоєм, який той випромінював. Невже малий зовсім не боявся? — Одинадцять років тому, відразу після вашого невдалого замаху на графа Сен-Жермена, ми зустрічалися на тренуванні з фехтування у Ґалліяно.

— Маркіз Веллдан, — зневажливо сказав лорд. — Я пам’ятаю. Ви передали мені звістку особисто від диявола.

— Я передав вам застереження, до якого ви, на жаль, не прислухалися, — зелені очі небезпечно блиснули.

— Чортів кришеник! Я відразу це зрозумів, коли побачив вас. 1 нехай ваші прийоми були не такі вже й погані, але ви, можливо, пам’ятаєте, що я переміг у нашому невеликому двобої?

— Я це добре пам’ятаю, — відповів Ґідеон і потрусив мереживами на манжетах, ніби вони йому заважали. — Так добре, ніби минув усього тиждень. Хоча для мене це так і було, якщо бути точним. En garde!

Метал заскреготів по металу, але Пол так і не побачив, хто взяв гору, бо позосталий лакей спромігся кинутися на нього зі шпагою. Слуга фехтував не так елегантно, як його пан, одначе дуже енергійно, і Пол відчував, як сили хутко залишали його поранену руку, попри невеликий перепочинок.

Та коли ж він уже стрибне назад? Залишилося вже недовго. Він зціпив зуби і зробив наступний випад. Кілька хвилин усі мовчали, чутно було тільки брязкіт і важке дихання, і враз Пол краєм ока помітив, як коштовна шпага лорда Аластера пролетіла в повітрі й гупнула на бруківку з глухим ударом. Слава Богу!

Слуга відскочив на кілька кроків.

— Пане?..

— Це був підлий прийом, демонеї — визвірився лорд. — Проти правил! Я зробив туше!

— Як бачу, ви не вмієте програвати, — відповів Ґідеон. З рани на його руці текла кров.

Очі лорда Аластера скажено палали.

— Убийте мене, якщо зважитеся!

— Не сьогодні, — сказав Ґідеон і застромив свою шпагу за пояс.

Пол побачив, як нишком хитнув головою лорд і як напружив м’язи слуга. Він прожогом метнувся вперед і відбив удар, не дозволивши шпазі слуги увійти між ребра Ґідеонові. Цієї ж миті Ґідеон знову вийняв зброю і вдарив слугу в груди. Кров хлюпнула густим потоком із рани, і Пол мимоволі відвернувся.

Лорд Аластер скористався моментом, щоб підняти свою шпагу і настромити на неї коричневий конверт, який лежав на землі. Не промовивши більше ні слова, він розвернувся й вибіг через арку на вулицю.

— Боягуз! — скрикнув розлючений Пол. Потім він обернувся до Ґідеона. — Ти поранений, малий?

— Дурниці, просто подряпина, — відмахнувся Ґідеон. — А от у тебе гірше. Глянь на свою руку! Стільки крові… — він стиснув губи й підняв свою шпагу. — А що це були за документи, які ти віддав лордові Аластеру?

— Генеалогічні дерева, — сказав Пол, як у воду опущений. — Пращурів по чоловічій і жіночій лінії мандрівників у часі.

Ґідеон кивнув.

— Я знав, що ви обидва зрадники. Але не думав, що такі дурні. Він спробує повбивати всіх нащадків графа! А зараз він знає імена ще й жіночої лінії. Якщо вийде по його, ми ніколи не народимося.

— Ти мав його вбити, коли тобі випала така нагода, — гірко дорікнув Пол. — Він нас обдурив. Послухай, часу в мене вже обмаль, я будь-якої миті можу стрибнути назад. Але дуже важливо, щоб ти мене уважно вислухав.

— Я цього не робитиму! — Зелені очі блиснули гнівом. — Якби я знав, що зустріну тебе сьогодні, захопив би пробірку…

— Звернутися до Альянсу було помилкою, — зопалу кинув Пол. — Люсі від самого початку була проти. Але я думав, якщо ми зуміємо допомогти їм знешкодити графа… — Він схопився за живіт. Його пальці при цьому натрапили на пачку зв’язаних листів, які він сховав. — Казна-що! Ось! Тримай, малий!

Вагаючись, Ґідеон узяв пакет.

— Припини називати мене малим! Я на півголови вищий за тебе.

— Тут ідеться про частину пророцтв, яку граф не показував Вартовим. Дуже важливо, щоб ти її прочитав, перш ніж вирішиш одразу рвонути до свого улюбленого графа й наклепати. Чорт, Люсі мене вб’є, коли це почує.

— А хто може гарантувати, що це не фальшивка?

— Просто прочитай! Тоді ти дізнаєшся, чому ми вкрали хронограф. І чому ми хочемо завадити графу замкнути Коло крові. — Він жадібно ковтнув повітря. — Ґідеоне, ти мусиш подбати про Ґвендолін, — випалив він. — І ти маєш захистити її від графа!

— Я захищатиму Ґвендолін від усіх! — в очах Ґідеона зблиснула гордовитість. — Але я не думаю, що це твоє діло!

— Це ще й як моє діло, хлопче, — Полові доводилося стримуватися, щоб не пустити в хід кулаки. Господи, якби цей малий бодай трішки знав!

Ґідеон схрестив руки.

— Через вашу зраду нас мало не повбивали слуги Аластера в Гайд-парку — Ґвендолін і мене! Тож навряд чи ти зумієш мене переконати, що ти зацікавлений у нашому щасті.

— Ти взагалі нічого не знаєш… — Пол урвав мову. Він просто не мав часу. — Дарма. Послухай! — Він думав тільки про те, що скаже Люсі, і намагався вкласти у свій голос максимум наполегливості. — Просте запитання — проста відповідь: ти кохаєш Ґвендолін?

Ґідеон не зводив із нього очей. Але щось промайнуло в глибині його очей, Пол точно це побачив. Що це було? Невпевненість? Ну от, шпагою хлопець орудувати вмів, а в коханні явно був новачком.

— Ґідеоне! Я маю знати відповідь! — його голос звучав грубо.

Юначі риси розгладилися.

— Так, — ствердно відповів він.

Пол відчув, як уся його лють зникла. Люсі знала! Як він міг сумніватися в ній?

— Тоді прочитай папери, — швидко сказав він. — Тільки так ти зможеш збагнути, яку роль насправді відіграє Ґвендолін і що стоїть на карті.

Ґідеон витріщився на нього.

— Що ти маєш на увазі?

Пол нахилився вперед.

— Ґвендолін помре, якщо ти цьому не завадиш. Ти — єдиний, хто це може зробити. І кому вона довіряє, наскільки я розумію.

Він

1 ... 77 78
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сапфірова книга, Керстін Гір», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сапфірова книга, Керстін Гір"