Читати книгу - "Полонянка власних снів, Любава Олійник"

—Ні, Ані, благаю, не погоджуйся. Шарку, не слухай її, відпусти її, і я добровільно віддам тобі свої сили. Тільки не чіпай її.

Шаруккін на мить задумався, а потім знову оскалився.

—Біда в тому, що мені складно обрати. Але, мабуть, почнемо з весілля. Ходімо, наречена! – наказав він крижаним тоном, і від його слів по спині пробіг дрож.

Обійнявши свого мага востаннє, я прошепотіла на прощання:

—Любий, тримайся. Я знайду спосіб тебе визволити, обіцяю. Я не підкорюся Шаруккіну.

—Візьми мене за руку, - прохрипів Емре.

Я міцно стиснула його долоню, і в ту ж мить мене пронизав пекучий біль. Тіло затріщало від електричних іскор, і мене з силою викинуло в інший простір. За мить я опинилася вдома, не в ліжку, як зазвичай, а біля самих дверей.

—Прокляття! Навіщо він це зробив? Врятував мене, а сам віддався на поталу цьому звіру. – Від злості в очах потемніло.

Не гаючи ні хвилини, я помчала до Мануїла. Швидко, захлинаючись словами, переповідала братові останні події – про Емрé, про те, як він мене рятував, ризикуючи собою. Мануїл лише заокруглював очі від подиву, проте не перебивав. А коли я розповіла про опалову кулю і світ, у який потрапляла, він геть розгубився і різко підвівся на ноги.

—Ані, негайно принеси кулю!

За кілька хвилин він вже крутив сферу з опалу в руках, примружуючи очі і намагаючись щось там розгледіти.

—Я багато читав про магічні камені, навіть маю декілька "артефактів", - пробурмотів він, озираючись. Ману схопився зі стільця, схилився під стіл і витягнув звідти трохи меншого розміру нефритову пірамідку. —Ось! Вона має властивості вбирати в себе магічну енергію. А це, - він дістав невеликий, неправильної форми камінчик обсидіану, — лікувальний камінь. Заспокоює, відновлює сили.

—Ману, у мене теж є ціла колекція каміння, але жоден з них ніколи не проявляв жодних магічних властивостей. Лише опалова куля дивовижним чином переносить мене у сни, які я створювала самотужки з раннього дитинства. Ми хочемо вірити в дива, але їх не так вже й багато. Братику, з чого ти взяв, що ця пірамідка має якусь магічну силу? – я намагалася м'яко повернути його з небес на землю.

Безнадія знову почала душити. Як я можу врятувати Емрé? Я безсила!

—Я просто впевнений в цьому, і все! Якщо буде можливість – перевіримо. То який у нас план? - Братовий оптимізм трохи розвіяв мої похмурі думки.

—Я знаю лише те, що у Емрé є близький друг – мільйонер Мустафа Доган. Нам потрібно терміново з ним зв'язатися.

—Тоді краще це зробити через мій анонімний акаунт. Так буде безпечніше.

За мить на ламаній англійській я вже розмовляла з людиною, яку ніколи не бачила, і призначала зустріч. Лише після того, як я назвала секретне місце Емрé – біля водоспаду в горах Туреччини, Мустафа погодився, і його тон відразу став діловим. Він коротко розпитав, чи маю я уявлення, де зараз шукати мага, і погодився бути на місці за дві години.

—Вийшло! - я відчула прилив сил. Перший крок зроблено, і це дає надію на порятунок.