Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Безмірна залежність 📚 - Українською

Читати книгу - "Безмірна залежність"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Безмірна залежність" автора Лола Астра. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 76 77 78 ... 104
Перейти на сторінку:
Все зрозуміло з тобою. Зараз січень, потім лютий, березень, а потім — ніколи.

— Отже, у грудні?

— Бажано. Ми можемо разом зустріти Новий рік, — сказала я, сама не вірячи в реальність своїх ідей.

— У двадцятих числах грудня я їду в Тюмень. Зустрічатиму Новий рік з батьками, я цього вже багато років не робив.

— Ну, це святе, — я посміхнулася.

— А як щодо початку грудня? Перша половина?

Питання Іллі мене здивували: невже він справді мене про це запитував? Я знала, що він несерйозно, але вирішила підіграти.

— Ти можеш приїхати будь-якого дня, я візьму відпустку.

— Я не зможу приїхати, я відвідую курси німецької мови, я заплатив за них двісті євро.

— Але ж я казала, що мені страшно їхати, — почала я із сумом. Нічого не змінилося, я як завжди танцювала під його дудку, грала за його правилами.

— Мила, ця поїздка для тебе буде дуже корисною: ти побуваєш в Європі, зустрінешся зі мною, відмінно проведеш час. Що ти там у себе в місті не бачила?

— Так, але ти чоловік. Я так хотіла, щоб ти першим зробив крок.

— Стривай, ти так красиво кажеш про любов, пишеш такі довгі листи, але при цьому готова відмовитися від зустрічі тільки тому, що я не зможу приїхати першим?

Це звучало переконливо, я мовчала, а Ілля продовжив:

— Це трохи дивно, тобі не здається, виявляти таку впертість в питанні кохання. Ми з тобою обоє красиво говоримо, ти звинувачуєш мене в тому, що я нічого не роблю, але ж і ти не хочеш нічого робити. Чим ти тоді краща за мене?

Я замислилася над цими словами. Здається, Ілля дійсно мав рацію. Я готова була відмовитися від зустрічі з ним лише через якусь гордість?

— Добре, милий, я приїду, — сказала я, — точно приїду. Я зможу вирватися днів на п'ять на початку грудня, до 10 числа. Безумовно, зможу. Але! Як ми й обговорювали в жовтні, якщо я їду до тебе, то ти купуєш квитки. Коли приїдеш ти, квитки придбаю я. При зустрічі віддаємо одне одному частину вартості. Це потрібно для рівноцінного обміну: не тільки я, але і ти повинен вкласти зусилля в нашу зустріч.

— Без проблем, дитинко, я, навпаки, дуже радий, що сьогодні ми, нарешті, по-справжньому почали планувати нашу зустріч, — Ілля дійсно виглядав задоволеним, — тоді після вихідних я піду до своєї подружки Маші з турагенції, яка завжди мені квитки купує, і про все дізнаюся.

Я посміхалася. Було приємно, зворушливо, але і страшно: тепер Ілля міг запросто злякатися і зникнути, я надто добре його знала.

— Я хочу ще про щось запитати, — почав Ілля, — що вчора трапилося?

— Що ти маєш на увазі?

— Коли я попросив тебе показати груди. В чому проблема? Ми ніби як разом. Я навіть не просив фото, а просто показати. Знову-таки, ти так легко пишеш про кохання, і з такою тяжкістю його демонструєш.

— Просто мені складно це робити після того, що сталося влітку.

— Влітку ми з тобою немов з ланцюга зірвалися, згоден. Ми майже не спілкувалися, бо коли чули одне одного, одразу збуджувалися. Але зараз все інакше, ми з’ясували всі наші непорозуміння, ми плануємо зустріч, а ти знову стала стриманою.

— Я тебе почула, — відповіла я, розуміючи, що слова Іллі необхідно обміркувати.

— Це добре, — Ілля посміхнувся, — пам'ятай, що ти можеш робити все, що тобі завгодно. Захочеш поговорити про високі матерії, пишеш про це, захочеш сексу, просто кажеш. І все. Не потрібно намагатися контролювати свої емоції, багато думати. Просто роби так, як хочеш.

«Ох, Ілля, якби ти завжди був на зв'язку, так і було б», — подумала я про себе, але чомусь не наважилася сказати вголос.

Ми довго ще говорили. Нам було добре, ми любили одне одного. А коли прощалися, до мене повернувся страх — Ілля міг тепер зникнути назавжди. Але з іншого боку, його можна було зрозуміти — це був важливий крок, на який повинні були наважитися ми обоє. Мені теж необхідно було все добре обміркувати. Попереду були вихідні, а це означало, що я залишуся зі своїми страхами на самоті.

У суботу Ілля мені не писав і не телефонував. Це було передбачувано, тож я не засмутилася, адже сама весь час розмірковувала про те, чи потрібно мені все це. Були сльози, особливо, коли я розповіла про можливу зустріч мамі. Вона злякалась.

— Ти хочеш стати однією з багатьох? — запитала вона, намагаючись повернути мені здоровий глузд, але замість цього отримала зворотну реакцію — я прийняла рішення:

— Так, мамо, хочу. І якщо він дійсно купить мені квитки, то я поїду до нього.

У неділю Ілля теж мовчав, а я починала панікувати, адже вже вирішила їхати. Я не могла йому про це написати, не хотіла нав'язуватися, тиснути, просити, а потім плакати, кричати, ображатися, вибачатися. Я повинна була бути готовою до того, що Ілля знову все зведе до жарту і зустрічі не буде. Насправді це було дуже очікувано. Проте я плакала і боялася, що все закінчиться. Невже тепер він зникне? І чи варто мені самій звести все до жарту, аби тільки його не втрачати?

Понеділок був вже нестерпний. Ця тяжкість у грудях просто вбивала. Аби її позбутися, хотілося написати йому, зателефонувати, почути, все обговорити і вирішити. Але з Іллею це було неможливо — він у більшості випадків не відповідав мені одразу.

Після обіду я все ж таки не витримала і написала йому, вирішивши звести все до жарту:

«Запитала на роботі — мені не дадуть відпустку».

Частково це було правдою через реорганізацію, яка відбувалася на підприємстві, але я могла взяти відпустку за свій рахунок, це не було проблемою. Проблема була лише одна — Ілля не хотів цієї зустрічі. Минав час, моє повідомлення не було прочитано, Іллі не було в мережі,

1 ... 76 77 78 ... 104
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Безмірна залежність», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Безмірна залежність"