Читати книгу - "Багряний рейд"

По результатам проверки считаю необходимым: обязать НКГБ (тов. Савченко) улучшить работу по вскрытию и изоляции немецкой агентуры и организаций украинских националистов, пытающихся сеять национальную рознь; поручить отделу пропаганды и агитации ЦК КП(б)У разработать мероприятия по усилению борьбы с остатками немецко-фашистской пропаганды и пропаганды украинских националистов.

Спати знову не доведеться, бо все одно треба відзначити успіх.

Фомін хлюпнув собі коньяку щедріше, ніж зазвичай. Потім наділив Христюка. Рештки вилив у кухоль, який стояв перед дільничним Гордієнком — для нього в кабінеті не знайшлося скляного посуду. Дільничного з Королівки викликав, бо вже склав у голові просту комбінацію, де для нього знайшлося місце.

Усе йшло до розв’язки. На завершення справи Фомін давав собі добу або дві. У крайньому разі — три, але не більше.

Лишаючи пост на Варвариному хуторі, капітан ні на що не надіявся й нічого не чекав. Це не засідка, не пастка, в яку неодмінно повинен хтось втрапити. Тим більше безглуздо чекати їх на іншому хуторі, в Чепіги. Капітан навіть теоретично не припускав, що там хтось із бандитів з’явиться знову. Загартовані й добре навчені нелегальним життям бандерівці, знаючи зрадника в лице й розуміючи — явку і контакт спалено, туди б не поткнулися. Після того, як застрелили Холодова, остання нитка обірвалася, хоч все одно була благенькою. Досвід підказував: навряд чи вдалося б розколоти полоненого, хоч намотуй йому кишки на кулак чи посипай дрібною сіллю живі рани. Вони вперті, як і кожен, хто воює за ідею.

Ідейним був священик — автокефал, затриманий у районі влітку. Там була ціла операція, розробкою якої Фомін пишався, хоч нічого складного не вигадав, жодних хитрих комбінацій. Після того, як нелегальні молитовні доми накрили в тутешніх селах двічі, а ще три знайшлися в інших наближених до Києва районах, капітан дав завдання двом своїм сексотам шукати невиявлені релігійні громади. Підбиралися довгенько, Фомін навіть перестав вірити в успіх, аж тут раптом усе склеїлося найкраще. Священика забрали в столицю, з дяком попрацювали тут. Знайшли вдома цінність — нагороди за службу, видані, як свідчать супутні документи, особисто Петлюрою. Привели Ревуцькому двох колишніх петлюрівців, нині — тихих скромних громадян, котрі в усьому розкаялися. Поговорили вони з дяком, і той виявився не дурним, пішов на вербовку. Попередив: до нього можуть не прийти, він — резервний контакт, відтак півтора місяця тому доповів — приходили, далися знати й чути, перевіряли, тож, можливо, гості й прийдуть.

Ну, ось вам ідейний. Одні за ідею воюють, інші її зраджують. Що ж, теж ідея: виживати, тримаючись за обставини.

Себе Фомін теж вважав ідейним. За свою ідею теж готовий іти на все й до кінця. Не задля почесних грамот, медалей та орденів несе службу й робить свою роботу. Він повністю приймав радянську владу, згоден з усіма рішеннями та діями партії. А коли війна — боротьба в тилу вимагає часом жорсткіших заходів, ніж на фронті. Це підтвердить будь-хто. Тож намір вивернути полоненого, мов рукавичку, і якщо треба — власноруч, без боязні замаститися кров’ю — не порожній звук. Поранений, кажете? Нічого, лікарі є, очухається.

Після того, як Холодов спровокував себе застрелити, Фомін дістав по шапці з Києва особисто від Савченка[27]. Той, криючи капітана матом, аж розпеклася трубка телефонного апарата, в запалі вигукнув: доповів про ліквідацію націоналістичної диверсійної групи Хрущову, пообіцяв швидкі результати. А Фомін не вберіг єдиного свідка, чим виставив його, комісара держбезпеки, брехуном у очах вищого партійного керівництва. Товариш Хрущов — знову зі слів Савченка — поцікавився, чому відділення НКДБ на місцях очолюють некомпетентні офіцери. Що означає така оцінка, Фомін мусить розуміти й робити для себе висновки.

Старшину й трьох солдатів капітан послав чергувати на Варварин хутір саме після цієї розмови.

Не бачив тоді в цьому смислу, признавався самому собі, але діяти треба, щось хотілося зробити, вжити бодай безглуздих з точки зору логіки заходів. Для очищення совісті, як кажуть у таких випадках. Або задля галочки, так правильніше звучить.

Бач — спрацювало.

Уже примчавши на місце, Фомін особисто допитав кожного з уцілілих: бандит шалено опирався, стріляли впритул, як вижив — узагалі не ясно, живого місця не лишилося. У темряві ще й застрелив одного бійця з близької відстані, майже впритул, іншого дряпнула куля. Потім труснув того дяка, після чого склав історію докупи, зрозумівши в ній усі причиново-наслідкові зв’язки.

Уцілілі напередодні завдяки незапланованому ніким, але рятівному для них виходу Щербаня, бандерівці вирішили шукати новий зв’язок. Пильний, детальний огляд місцевості