Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Списоносці 📚 - Українською

Читати книгу - "Списоносці"

212
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Списоносці" автора Андраш Беркеші. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 76 77 78 ... 123
Перейти на сторінку:
В ці роки наша діяльність була головним чином спрямована проти Чехословаччини, де на території, населеній угорцями, щодня відбувались заворушення. Та в цій країні інтенсивно діяли не тільки ми, а й німці, маючи на меті відколоти Словаччину од Чехії. Німецькі розвідувальні органи наповнили Словаччину своїми диверсантами, і тому тут часто виникали непорозуміння. Траплялось, що нелегально діючі списоносці вбивали агентів німецької розвідки і навпаки. В 1936 році Титусу було доручено разом зі мною виїхати в Берлін і погодити наші дії з фон Мерінгом, начальником південно-східного відділу імперської розвідки. В цей час я знову почав працювати при генеральному штабі.

З фон Мерінгом ми зустрілися в його особняку на околиці Берліна. Це був вродливий пруссак років сорока. Він довго працював під безпосереднім керівництвом начальника гітлерівського абвера — Канаріса — і пройшов там добру школу. Рішуча поведінка Мерінга, його по-солдатському лаконічна мова спочатку сподобались мені. Здивувала мене обізнаність пруссака в усіх справах. Але це не дуже припало мені до смаку. Під час переговорів я з жалем констатував, що фон Мерінг краще поінформований про внутрішні справи нашого генерального штабу, ніж я.

— Панове, — стримано почав він, — я висловлю наші міркування. Хотілося б, щоб в інтересах взаємної користі вони лягли в основу наших майбутніх переговорів.

— Будь ласка, пане полковник, — кислувато кинув Титус, який не дуже був у захопленні від Мерінга.

— Пропонуємо вам ліквідувати свої розвідувальні центри на захід від Нітри, відкликати звідти своїх людей і діяти тільки на схід від Нітри. Братіславу ви також передаєте нам. Ваші розвідцентри в Нове-Замках, Левіце та Кошіце[16] лишаються. Але ми вважаємо за доцільне, щоб ви інформували нас щодо кожної своєї операції.

— Отже, — зауважив Титус, — ви хочете зберегти свої позиції і на схід від Нітри?

Розвідцентрів, якщо ви добре працюватимете, в нас не буде, але деякі бази нам потрібні. Цього вимагають інтереси райху…



Проте через кілька років я пересвідчився в тому, що згадані Мерінгом бази були справжніми розвідцентрами німців. Я вже казав, що мені дуже подобались рішучість і цілеспрямованість німців. Але наради з фон Мерінгом трохи охолодили моє захоплення. Я з тривогою відзначив, що Мерінг веде з нами переговори не як з рівноправними партнерами. Та він і не приховував цього. Навпаки, його поведінка, тон, манера висловлюватись свідчили про те, що в союзі з німцями наша роль буде другорядною, підлеглою. Це було образливо і для мене, і для Титуса. Мене приголомшило те, що німці пустили глибоке коріння в нашому генеральному штабі і навіть в організації «Списоносці».

Нам нічого іншого не лишилось, як, зваживши на розвиток подій, укласти з німцями угоду.

Я сів у поїзд в поганому настрої. Титус теж був похмурий. Я поділився з ним тривожними думками.

— Ти маєш рацію, — сказав він, — але на цій угоді наполягала наша верхівка. Іншого виходу я не бачу. Або англо-французький, або німецько-італійський союз. Вибирати можна тільки між цими двома союзами. Перший не підходить, бо в нас погані відносини з Малою Антантою. Він означав би відмову від окупованих територій[17]. Перегляд кордонів можливий тільки при умові збереження угоди з німцями та італійцями. До того ж ця орієнтація дає ще одну велику перевагу. Мабуть, про це ти і не подумав. Німці вщент розгромили комуністичну партію, тоді як французькі політичні партії співробітничають з нею. В Англії теж є комуністи. Отже, цілком ясно, де наше місце. Ми повинні стати на бік німців навіть у тому разі, коли під час наступних переговорів фон Мерінг примусить нас розмовляти з ним стоячи.

— Розумію, — погодився я. — Але вони, чого доброго, почнуть втручатись у всі наші справи?

— В які, наприклад? — спитав Титус, глянувши на мене.

— В які?.. Ну, наприклад, вони можуть заявити нашій владі, що відмовляються вести переговори з тобою чи зі мною, і вимагатимуть, щоб когось з нас замінили, звільнили!

— Це дурниці, Акоше. Не знаю, як тобі спало таке на думку. Чого б це нас усунули?

— А тому, що вони бажають працювати тільки з тими, які готові беззастережно служити їм. Мені подобається їхня політика. Проте я не бажаю по-рабськи їм прислужувати… І хоч я так само ненавиджу більшовиків, як і вони…

— Саме ця ненависть і створює міцну основу для нашого співробітництва.

— Навіть в тому разі, коли ми віддамо їм свою країну?

— Ти з глузду з'їхав, Акоше! — з подивом глянув Титус на мене. — Хто ж говорить про те, що треба їм віддати країну?

— Поки що ніхто, але це не значить, що вони цього не хочуть. Залежність країни починається не тільки тоді, коли на її землю ступають ворожі війська і піднімають свій прапор. Ні, Титусе, мені здається, що тут ми з тобою не дійдемо згоди. Якщо в нашому генеральному штабі, а може і в інших місцях, сидять люди, для яких важливіші інтереси Третього райху, ніж Угорщини, то це вже залежність. Я вважаю таких людей зрадниками, хоч вони, напевно, настроєні антирадянськи. А втім, ці типи, які передають проекти та плани генерального штабу фон Мерінгу, при першій-ліпшій нагоді можуть продати відповідні документи і за долари чи радянські карбованці.

— А чому ти гадаєш, що агенти фон Мерінга працюють за марки, а не з власних політичних переконань?

Я гірко всміхнувся.

— З політичних переконань? Любий Титусе, я, на жаль, дуже добре знаю наших офіцерів.

Поїзд, пахкаючи, видирався нагору крізь смерековий ліс. Над темно-зеленими лісами поступово займався світанок. Милуючись чудовим краєвидом, ми, здається, обидва згадали свій рідний край — гірську Трансільванію. Титус притиснув обличчя до вікна, спостерігаючи зміну ландшафту. Згодом він повернувся до мене, зручно вмостився в оббите оксамитом сидіння і, склавши руки на грудях, промовив:

— Адже німці не збираються встановлювати владу безбожного, грубого й неосвіченого наброду. У нас

1 ... 76 77 78 ... 123
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Списоносці», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Списоносці"