Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко 📚 - Українською

Читати книгу - "Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Таємниці розкриває санскрит" автора Степан Іванович Наливайко. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 76 77 78 ... 100
Перейти на сторінку:
ракет і фейєрверків. Повсюди все сяє, блищить, палахкотить і переливається вогнями ілюмінацій.

Дивалі святкується п'ять днів. Першого дня оселі й крамнички ретельно прибирають, а перед порогами малюють барвисті орнаменти, в яких переважають жовті й сині кольори, які символізують сонце, тепло та воду — дві могутні стихії, без яких неможливе життя. Рано-вранці, коли чоловіки ще сплять, жінки, зачерпнувши в жменю порошкової фарби і пропускаючи її між пальців вузесенькими струмочками, ледь вловимими порухами швидко й безпомильно виводять витончений і складний малюнок. Тут вимагається неабияка вправність, аби вчасно розтулити й стулити пальці й провести на землі одну чи кілька чітких ліній. А чоловіки, прокинувшися, із задоволенням ступають на ці візерунки, що їх їхні дружини роблять для того, аби закликати благословення богів і всіх таємних сил природи до своєї оселі, своєї родини, а особливо чоловіка. Жінки в кожній сім'ї віддають чимало часу підготовці до цього свята. І взагалі роль жінок у будь-якому святкуванні надзвичайно велика. Саме жінки в Індії, як і в Україні, передають з покоління в покоління знання того, як, коли й що треба робити з тієї чи іншої врочистої нагоди, які саме продукти слід закупити, які готувати ласощі, солодощі й традиційні страви, які подарунки підбирати для членів родини й рідні, які прикраси та одяг надягати, як і чим прибирати оселю тощо.

На третій день свята вшановують богиню Лакшмі — богиню щастя, багатства й сімейної злагоди, тотожної слов'янській Ладі та балтійській Лайме. Вона зображається чепурною, чарівною жінкою на рожевому лотосі. У неї чотири руки, і двома вона благословляє своїх шанувальників, звертаючи до них розкриті долоні, а в двох інших тримає лотос і мушлю, яка з давніх давен служить музичним інструментом, звуками якого вітають сонце, що сходить. Цього дня в кожній оселі, особливо ввечері, запалюють численні каганці, щоб привітати богиню. Бо вважається, що оселю, в якій не буде вогнів, богиня може не помітити й пройти повз неї, позбавивши своєї <213> ласки й благодаті. Лакшмі ще називають Богиня-Золото, тож усі підприємці — чи то власники великих заводів та фабрик, чи то дрібних крамничок — неодмінно влаштовують поклоніння ій, так звану пуджу. Жрець заздалегідь нагадує жінкам тієї чи іншої родини, що насамперед слід приготувати для такої нагоди: зображення самої Лакшмі, посудину з молоком, металічні монети, кокосовий горіх, запашні порошки, шафран, пагони бананового дерева тощо. Увечері родина й запрошені до дійства збираються в приміщенні, де зберігаються господарські книги та різні документи. Жрець, майстер, прикажчик та інші люди, що захищають інтереси свого хазяїна, вмощуються на підлозі перед низеньким вівтариком-ослінчиком, на якому розкладено все необхідне для церемонії. Запалюють світильники-каганці, і жрець, біля якого сидять господар і господиня, починає проказувати мантри, водночас показуючи хазяям, що й коли слід робити — чи то лити або сипати щось у вогонь, чи то кидати в молоко монети, а тоді по ковтку відсьорбувати його, чи то виконувати якусь іншу дію. Вся відправа спрямована на здобуття ласки могутньої богині в наступному році, бо ж свято дивалі знаменує настання нового господарського року, нових грошових операцій.

Останнього, п'ятого дня свята, що називається бгайя-пуджа, досл. «братове поклоніння», чоловіки мають неодмінно обідати в своїх сестер і дарувати їм подарунки. На півночі Індії цей день ще називають Яма-двітія, бо цього дня, за легендами, бог Яма одвідав свою сестру-близнючку Ямі, обмінявся з нею подарунками і сказав: хто на дивалі отримав від своєї сестри тілак — цятку на чоло — і хто вручив сестрі дарунка, того ніколи не покарають боги. Брати й сестри цього дня йдуть на берег річки Ямуни, беруться за руки й разом занурюються в священні води ріки, яка носить ім'я брата й сестри — Ями та Ямі.

Особливістю дивалі є те, що на це свято спостерігається небачений сплеск азартних ігор. Перекази пояснюють це тим, що саме цього свята богиня Махеші, тотожна слов'янській Мокоші, дружина бога Шіви-Рудри, грала зі своїм чоловіком в кості, тому цей день щасливий для різних справ, в тому числі й для придбання багатства. Через гру в кості, коли пандави програли своє царство, розпочалась і війна, описана в «Махабгараті». Гра в кості є одним із елементів новорічного ритуалу, поряд з іншими, наприклад, словесними поєдинками й перегонами на колісницях. Про кості згадують наші колядки. А в катакомбних похованнях українського Причорномор'я археологи знаходять гральні кості, складені ніби з двох пірамідок. В Індії також знаходять такі самі гральні кості. Причому в нас їх виявлено значно більше, ніж в Індії і ніж в будь-якій іншій культурі епохи бронзи.

Дослідники давно помітили, що в епічному конфлікті Рами й Равана через Сіту прозирається ще ве<214>дійський міф про битву Індри з Врітрою. Індра перемагає Врітру і цим самим вивільнює ріки, які злий Врітра перегородив, а це сиволізує настання Нового року. Цей ведійський міф зберігся в українському фольклорі — веснянках, колядках і щедрівках та в деяких народних весняних танцях, як-от «Ворон» та «Володар». Збереглися навіть імена його головних дійових осіб — Індри та Врітри. Врітра, зокрема, виступає в українських веснянках як злий цар Ворот або Воротар. Про це Іван Нечуй-Левицький пише у своїй праці «Світогляд українського народу», що побачила світ ще 1876 року:

«Слово Володар… переіначене зі слова Воротар, котре ближче до царя Воротаря в колядках, аналогічних з веснянками. Їх аналогія дає право думати, що колядчаний цар Ворот змінився у веснянках на царя Воротаря. І Воротар і Ворот то царі якогось ворожого города, котрі держать у себе якесь срібне та золоте божество. В них можна бачити давнього індійського лихого Врітру, бога холоду й темних сил, ворога світлого громовика Індри» (СУН, 32).

Індра своєю громовою стрілою — ваджрою вбиває Врітру і водночас цим ударом він розділяє доти суцільний світ на дві сфери — Небо й Землю, верхній і нижній світи, світ богів-девів і світ асурів — старших братів девів. Їхніми наймогутнішими представниками якраз і є Індра та Врітра. Саме двобій Індри та Врітри відбитий у ритуалах. Саме на цьому міфі грунтуються ритуали, пов'язані з Новим роком. Цей двобій, що відтворює ритуальне дійство, має за мету відродження природи й оновлення життя.

Деви, молодші брати асурів, завжди долають своїх старших братів, але не знищують їх. Битва

1 ... 76 77 78 ... 100
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко"