Читати книгу - "Душа дракона, Лаванда Різ"

- Звідки ти стільки знаєш про них?

- Кілька років тому, ми з Вароном розкопали невеликий отвір, розміром з кулак. Трохи почекали й почули голос з того боку. Таким чином ми стали  спілкуватися з Шаєм, правителем Чорної люті. Там глибоко під землею, в кам'яній породі великі жили рідкісних дорогоцінних каменів, нам пропонували незліченні багатства в обмін на звільнення. Але нам й у голову не приходило випустити цих здичавілих ... до сьогоднішнього дня.

- А якщо там додихає останній божевільний, який наплів вам казок, а ви й повірили? - пирхнув Данай. - Звідки під землею ціла армія?! Як можна живитися стільки років однією рибою та не дихаючи полювати під водою? А зброю вони собі роблять з акулячих хребтів?

- Заточують драконячі кістки, - спокійно відповів Норм, хмурячись. - У них немає старих та слабких. Тих та інших вони поїдають заради виживання. Коли Шай попросив нас прислухатися - ми почули тупіт тисяч ніг, та такий, що гори затремтіли, зійшовши лавиною. Повірте, змиритися було складно, але ми повірили.

- Раз вже їх там тьма, так чому вони не вибили ці ворота зсередини? - Не вгамовувався Данай.

- Тому що палі, які утримують стулки воріт вбиті глибоко в породу, а самі ворота можна розбити тільки молотом з тієї ж небесної сталі. Стародавні продумали надійний заслін.

- І тепер ми випустимо цих демонів, щоб вони зжерли всіх та повалили світ у пітьму? Тільки перед цим ввічливо попросимо звільнити Варона?

- Жовчю будеш бризкати на свою матусю! - рикнув Норм, метнувши на адресу Даная лютий погляд. - Вони дракони, а у нас є іскра! Якщо у Джин вийде встановити зв'язок з правителем, то Чорну лють можна стримати. Джинджер, зараз саме час струсити твій дар щосили, - Норму було важко бачити ті страждання на її обличчі, які там було відображено. - Це єдиний вихід, який я пропоную.

- Я згодна! - не роздумуючи, кинула вона. - Летимо туди!

- Ви з глузду з'їхали? - скипів Данай. - Норм, ти правда засунеш Джин під землю до диких тварин? Краще вже відразу відправляй її туди по частинах, щоб їм зручно було жувати!

- Так, ми прорубаємо трохи більший отвір та спустимо туди Джин, попередивши їх про її візит. Вони не чіпатимуть свій шанс вибратися нагору, повір мені. Цей Шай розумний, ти його не чув, а я з ним говорив! Він лякає мене, це правда, але Джин може влізти йому в голову та свого роду посадити його на ланцюг.

- Блаженний тішиться! А якщо не вийде? Джин ще нікого своїй волі не підкоряла, вона й гадки не має як це робиться, може на це потрібен час!

Бажаючи припинити розбіжності, Джин стиснула його руку:

- Досить сперечатися, Данаю. Я розумію твоє хвилювання, але часу у нас немає, Варон там страждає. Я довірюся своєму чуттю, все вийде, як вийшло з тобою, варто лише сильно захотіти, а врятувати свого чоловіка я хочу дуже сильно, понад усе. Віднесіть мене туди, негайно.

Чекаю ваших відгуків, хотілося б дізнатися Вашу думку ) Підписуйтесь на мою сторінку, в мене для Вас є ще цікаві історії.