Читати книгу - "Українське письменство"

За деякими винятками: вісім перекладів Марини Новикової з «Вибраного» М. Зерова були опубліковані (з передмовою Г. Кочура) в журналі «Литературное обозрение» (1989. — № 9). Дев'ять перекладів надруковані в альманаху «Крым — 90» (Сімферополь: Таврія, 1990). Крім того, сім віршів М. Зерова увійшли до поетичної книжки М. Новикової «С Богом и платочек» (Москва, 2000).

Hollender Т. Z poezji ukraińskiej. — Warszawa: Czytelnik, 1972. — S. 105—107.

Florian Nieuważny, Jerzy Pleśniarowicz. Antologia poezji ukraińskiej. — Warszawa: Ludowa Spółdzielnia Wydawnicza, 1976. — S. 392—401.

Andrusyshen, Constantine Henry. The Ukrainian Poets. 1189—1962. Selected and translated into English verse by С. H. Andrusyshen and Watson Kirconnell. — Toronto; University of Toronto Press, 1963. — 500 p.

Білокінь С. Микола Зеров. — У кн.: Письменники радянської України. 20—30-і роки. — К.: Рад. письменник, 1989. — С. 35—64. Див. також: Білокінь С. Микола Зеров і книга // Книжник. — 1990. — № 1. — С. 10—19.

Ивашко В. К. Николай Зеров — литературовед и критик. Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.01.01 / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. — К., 1990. — 24 с.

Костюк Г. Зустрічі і прощання. Спогади. Книга перша. — Едмонтон: КІУС, 1987. — С. 107—131.

Брюховецький В. Микола Зеров. Літературно-критичний нарис. — К.: Рад. письменник, 1990. — 309 с.

На жаль, і до «Вибраного» 1966 р., і до двотомника 1990 р. потрапило по одному перекладу, що Миколі Зерову не належать. У виданні 1966 р. це уривок з книги IV «Метаморфоз» Овідія «Шрам і Тізба» (с. 321—324): насправді це переклад Івана Стешенка. У двотомнику 1990 р. М. Зерову не належить переклад лермонтовського «Паруса» (т. 1, с. 399) — насправді це переклад Івана Липи. Г. Кочур як фактичний упорядник видання 1966 р. і співупорядник видання 1990 р. жалкував з приводу цих допущених ним недоглядів і висловлював сподівання, що в наступних виданнях вони не будуть повторені.

Перше видання: Перец І. Л. Народні оповідання. — К.: ДВУ, 1920. — 93 с. Перевидання: Перец І. Л. Народні оповідання. — К.: Медіа — Україна, 1994. — 94 с.

Орест М. Держава слова. Вірші та переклади. — К.: Основи, 1995. — 526 с.

Мусієнко О. Михайло Орест (Зеров) // Літературна Україна. — 1996. — 4 квіт.

Костюк Г. Цит. видання. — С. 130—131. Ось приклад наведеного Г. Костюком діалогу — з тих, які не потрапили до стенограм і преси: «Прокурор: Ви були головою бандитського уряду української контрреволюції… В. Чехівський: Я був головою демократичного уряду Української Народної Республіки. Прокурор: Ви не пробуйте викручуватися на суді. Ви були головою бандитського уряду, і цього вам заперечити не вдасться. В. Чехівський: Заявляю, жодного бандитського уряду я не очолював. З доручення Української Соціал-Демократичної Робітничої партії я очолював уряд Української Народної Республіки».

Подібна ж розбіжність існує і між реальними свідченнями Миколи Зерова, як їх наводить Г. Костюк (Зеров не визнав факту контрреволюційної діяльності підсудних, хоч і не заперечував своїх розбіжностей з акад. С. О. Єфремовим у питаннях літературознавчих), — та газетними звітами, звичайнісінькими більшовицькими — гепеушними фальсифікатами.

Болабольченко А. А. «СВУ»: суд над переконаннями // Вітчизна. — 1989. — № 11. — С. 170.

Пролетарська правда. — 1930. — 25 лют.