Читати книгу - "Чужа секретарка, Олена Домова"

- Я не хочу зараз нічого вирішувати, - мотнула головою білявка, пройшла та сіла поруч із братом. - Насправді я дуже вдячна, що ти мене врятував, тому, якщо не проти, повечеряй із нами, - зобразила професійну усмішку Катерина, звернувшись до незваного гостя.

- Дякую за запрошення, - так само ввічливо відповів Гена, зараз йому було достатньо і цього.

- От і добре, - гримнув Ярослав і підняв чарку. - Пропоную посидіти без усіх цих витребеньок, як нормальні люди.

Вечір і справді проходив невимушено та весело. Важкі теми не обговорювалися, а ведення бесіди взяв на себе Артем. Хлопчина ніколи за словом у кишеню не ліз, але в цей вечір розійшовся не на жарт. Тобто жартів було із лишком.

Втім решта також не пасли задніх та активно приймали участь в бесіді, особливо, коли тема торкалася всіляких капостей на роботі. Тут навіть Катя зрадила своїй звичці не обговорювати співробітників та пожалілася на розумові здібності тих, хто розпускає чутки про її роман з керівницею.

- То це не правда? - удавано здивувався Гена, за що отримав обурений удар по плечу від білявки, та розсміявся.

Хлопці одразу підхопили цю тему та почали розвивати цю тему, коли в Ярослава задзвонив телефон.

- Овва, - глянувши заразом і на годинник, здивувався чоловік. - Час мені згортатися.

Він підхопився з місця та побіг на балкон поговорити. Тоді свій телефон дістав Артем і, намагаючись сфокусуватися, промимрив:

- Вже пів на першу. Мені також вже час, - спираючись на плече Гени, він встав з місця та рушив до виходу, але Катя зуміла перехопити його.

- Постривай, хоч таксі викликати треба.

- Білобровий, кажи адресу, куди тобі треба. Гено, й ти також, - взяв виклик машини на себе Ярослав, бо вже тримав телефон біля вуха. Артем промимрив свою адресу.

- В мене машина, - відповів Зегер. - Я собі тверезого водія викличу.

- Гаразд, тоді бувай, - він потис Гені руку й підхопив за плечі Артема, що вже почав потихеньку сповзати попід стіною. - Ходімо, машина буде за три хвилини.

Чоловіки швидко зібралися та вийшли. Й враз галаслива компанія вщухла, лишаючи по собі тиху й спокійну квартиру. Коли Катя повернулася до кімнати, негайно натрапила на серйозний погляд сірих очей.

- І все ж таки я хочу поговорити.