Книги Українською Мовою » 💛 Історичний любовний роман » Кришталевий черевичок. Якщо фея не прийде, Вікторія Ковзун 📚 - Українською

Читати книгу - "Кришталевий черевичок. Якщо фея не прийде, Вікторія Ковзун"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Кришталевий черевичок. Якщо фея не прийде" автора Вікторія Ковзун. Жанр книги: 💛 Історичний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 77 78 79 ... 132
Перейти на сторінку:

– Справді? – здивувався інший вартовий. – І що — цікаво ото ночами на зорі втуплюватися?

– Та сиджу зараз і думаю, що таки цікавіше, ніж цілу ніч мордувати себе на варті, намагаючись не заснути!

– Нічого, нам ще не довго залишилось: за годину-дві має приїхати принц і взяти все у свої руки. Тоді й відіспимося…

– Принц… Знаєш, а на його честь навіть зірку названо! – вказав рукою.

Другий вартовий гмикнув і звів свій погляд до неба.

– На чиюсь честь зорі називають… а на чиюсь — сторожові пости, – мовив він. – І чого так?..

Але відповіді на його запитання не послідувало, бо товариш-астроном уже на повну рахував єдинорогів. Дротик діяв безвідмовно.

Тоді вартовий зітхнув та відвів свій погляд від зір.

– Опа! – вигукнув він. – Друже, ти що — заснув? А хто це мені розказував, як важливо у нашому становищі забути про здоровий нічний сон? – та скоро й він порушив це правило, звалений дротиком.

І дуже добре, що саме догорів його смолоскип, інакше б тут могло стати ду-у-уже гаряче…

 

Я уже зібралась кинутись до шатра, як зненацька перед очима все поплило. Кілька секунд я нічого не могла з цим вдіяти, але взяла себе в руки та рішуче струсонула головою – нарешті зоровий фокус повернувся на місце.

«А зараз – коронна мука а-ля "встати на ноги, на яких категорично заборонено стояти"!» – подумала в передчутті та зціпила зуби.

Фатальний стогін ледь не вирвався на волю, та я звелась на ноги й не видала жодного звуку. Світ закрутився, фарби змішались… Тіло виказало бажання тут же повернутись в попередню позицію – і то з епічним «бахом» – але поки я ще володіла ним та жорстко придушила наростаючий бунт.

«Я піду до шатра – до цього шатра! – і мені начхати, як я це зроблю, але я це зроблю!!!» – заволала подумки й тяжко пошкутильгала вперед.

Якщо подумати, то десять метрів – це ніщо. Десять метрів – це дріб’язок, це майже нуль. Але десять метрів – це вічність, це злам і смертельна тортура! Нога, на якій я стрибала, думала, що не дострибає – але всі прекрасно чули мій наказ.

І ось я вже торкнулася цупкої тканини, уже нагнулась та відкинула важкі поли… Тріумфальне «так!» загладило весь біль, і я блаженно шугнула всередину. Але те, що я там почула, змусило мене здригнутись.

– Керрі? – прошепотів Піт Аллен.

Раніше я чула цей голос не більше десяти хвилин – але такий голос не забудеш ніколи. Навіть його шепіт вразив мене до глибини душі, нажахав, як рев найстрашнішого звіра! Світло вогнища ледь-ледь проникало до шатра, я бачила лише скручену постать. Та й цього було достатньо: уява вже малювала, як він готується до смертоносного стрибка, кидається на мене…

– Ні! – вирвалося в мене.

– Що за… – сторопів він. – Прокляття! Це ти?! – схоже, мій голос володів такими ж властивостями, бо він також мене упізнав.

Я сахнулась і хотіла рвонути з шатра… Але погляд зачепився за цікаву деталь: надто неприродною була його поза. Я придивилась пильніше і зрозуміла: Піт Аллен був зв’язаний по руках і ногах.

– Тебе схопили? – прошепотіла здивовано.

– Зловтішаєшся? – кинув ядуче.

– Нема мені більше, що робити!

– Аякже: у вельможних убивць власних служниць завжди знайдуться цікавіші справи!

Мої груди обурено здійнялись. І це мені каже розбійник?!

– Як на людину, що зв’язана по руках і ногах і якої вже завтра може не бути в живих, ти забагато собі дозволяєш!

– Розмріялась! – гаркнув той. – За кілька годин тут уже будуть мої хлопці й рознесуть цей табір вщент!

– Це ти розмріявся! Бо за годину, – перекривила його я, – тут уже буде принц, і щось мені підказує, що це не табір буде рознесено вщент.

Піт Аллен змовк та відвернувся. Я виловлювала з темряви його риси, і мені враз стало так соромно… Бо як я могла сказати таке людині, яка вже завтра може розпрощатися з життям? О, як же зіпсували мене останні дні, що я стала такою бездушною!

Але він — розбійник. Найбільш відомий на цілий Кеталь! Можливо, вбивця… головоріз, безчесна людина… І він зневажає мене. Через те, що думає, ніби я убила служницю? Хіба вбивці зневажають убивць?..

– Як тебе схопили? – запитала я.

– Тобі справді цікаво? – видушив Піт Аллен. – Гаразд, тоді слухай. Прогулювався я лісом, аж раптом бачу: хтось по землі валяється, і в нього два вовки вчепились. Підбігаю ближче — королівський охоронець. Я таких типів — страх не люблю! Але виймаю шпагу, розкидаю вовків і нахиляюсь оглянути рани. Та краще б цього не робив: за секунду хтось зі всього дуру вганяє мене ззаду по голові, і я вже кочусь по землі. Але відразу вирубитись не виходить, і я ще встигаю почути, як той, кому я щойно врятував життя, роздає товаришу поради, як мені краще та міцніше зв’язати руки.

Я здригнулась. І що за людина переді мною? Невже це справді той розбійник, про якого говорить весь Кеталь?..

Може, він бреше? Та я відчуваю, що ні…

1 ... 77 78 79 ... 132
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кришталевий черевичок. Якщо фея не прийде, Вікторія Ковзун», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кришталевий черевичок. Якщо фея не прийде, Вікторія Ковзун"