Читати книгу - "Ігри мажорів. "Сотий" ліцей, Діна Ареєва"

Нікіта

Сиджу як прибитий, проецюючи те, що сталося з батьком, на себе. Чи зміг би я одружитися з протесту? І як би я поводився, якби в мене народилася дитина?

Не знаю. З Мишкою б одружився, хоч зараз. Якби це нам якось допомогло. А з іншою дівчиною? Від якої мене вставляє, але не більше, зміг би? На Мілені. Ні, точно не зміг би.

— Тату, а ти колись кохав? По-справжньому? — запитую. Він задумливо тре підборіддя.

— Ну, закохувався, звісно. Особливо по молодості.

— Не закохувався, тату, а кохав. Як я Машу.

Обличчя батька набуває серйозного виразу. 

— Як ти Машу? Тоді так. Ось якраз зараз кохаю.

— Ти? — навіть підводжуся в кріслі. — Зараз? І кого ж?

Він не відповідає, але мені й не треба. Я вже зрозумів. Настрій і так дно, а при згадці про неї ще гірше робиться.

— Я зрозумів, Дар’ю, — не питаю, стверджую.

Батько киває, відвернувшись. 

— Ясно, — кажу, хоча мені не ясно нічого. — Навіщо ти тоді нас із Машкою пресуєш? Тому що вона тобі не дає? Твоя Дар’я...

— Нікіто! — смикає батько. — Це інше зовсім. У вас випускний клас, а ти оцінки свої бачив? І Даша зі мною згодна.

Даша, Даша... Бісить. Встаю і поправляю ремінь на джинсах.

— Гаразд, мені пора.

Батько робить рух, щоб мене втримати, але на півдорозі зупиняється.

— Ти куди, Нікіто?

— Піду попрощаюся з... тіткою, — вимітаюся з кімнати й майже біжу коридором.

Чорт, як же мені тепер відвикнути від цього «мама»? Немає в мене її, і не було ніколи. І ніхто в цьому не винен, ніхто...

Мене не брали з дитбудинку, не викрадали у справжніх батьків, не знаходили на вулиці в коробці. Ніякого такого трешу. І діди з бабками в мене справжні, рідні. Обидві пари. Чому ж тоді так тригерить?

Тому що мене обманювали. Відняли право знати правду. Ось від цього бомбить.

Двері в спальню тітки прочинені, але я все одно стукаю. Так було завжди, вона ж сама мене привчила. І ловлю себе на думці, що це правильно. Вони з батьком теж до мене стукають.

— Заходь, Нікіто, — гукає мене тітка, і мені раптово стає легше.

Вона мене не бачить, але знає, що це я. Вона все одно відчуває мене, бо добре вивчила. І вона рідна сестра моєї мами.

Ривком відчиняю двері.

— Ти щось хотів? — вона спокійна і врівноважена. Як завжди. Як увесь цей час. І це теж дивно заспокоює.

— Так... тьотю, — пауза цього разу виходить зовсім короткою. Як же вона добре вписується в роль сестри моєї мами! — Я хотів сказати, що мені не потрібен час. Я навіть радий, що ти моя тітка. 

Вона розуміюче киває і, здається, теж зітхає з полегшенням.

— Але я хочу знати, що таке зробив батько, чому його мало не посадили? — кажу з напором, і в її очах ніби миготить страх.

— Андрій тобі не сказав?

Негативно хитаю головою. Вона підтискає губи й теж хитає головою.

— Вибач, Ніку. Не можу. Він має сам розповісти.

— Гаразд, проїхали, — погоджуюся, — ти якщо не поїдеш, приходь на осінній бал у ліцей. Я тебе зі своєю дівчиною познайомлю.

— Прийду. Обов'язково, — вона явно зворушена. Підходить і обіймає мене з набагато більшим теплом, ніж раніше. — Я спеціально затримаюся в місті.

Чорт, як круто було б, якби вона була моєю тіткою весь цей час! Обіймаю у відповідь, ми прощаємося, і я виходжу у двір. Машина мені не світить, тож їду на таксі.

Набираю Мишку. Вона відповідає одразу.

— Маш, поїхали тобі сукню вибирати.

— Ну, Нікіт, — у голосі докір, — мама ж сказала, що...

— Забий, Мишко, — прошу вкрадливо, — це ж наші гроші. Я їх як засновник виграв, коли на тебе поставив. 

— Так відклади, тобі самому знадобляться!

— Я заїду за півгодини, Машо, — навіть слухати не хочу.

— Тільки не до під'їзду, — здається вона, — я скажу мамі, що йду до Альки.

— Ок, — кажу і даю відбій.

Мишка не готова як я забити на батьківські заборони. Поки чекаю таксі, думаю, чи варто говорити їй, що я дізнався про батьків.

Вона так зраділа, коли дізналася, що я не мажор, що мене всиновили. Адже я не обманював її, я сам так думав. Чомусь для неї мажори реал крінж.

Із досадою буцаю сходинку. Чорт, наші стосунки і почалися тільки після того, як я розповів їй про лист, який знайшов у батька в сейфі. Виходить, якщо я скажу, як є, то вона знову мене пошле?

Я на таке не підписувався. 

Рішення приходить одразу. Поки не буду говорити про результати тесту. Голик віддав мені запечатаний конверт, він сам сказав, що не бачив висновку. І я йому вірю, Севка хоч і аут, нормальний. Багато елітних ті ще душніли, а і він, і Каменський норм.