Читати книгу - "Хребет Дракона, Кевін Джеймс Андерсон"

— Як же тут добре. — Біль у м’язах розчинився, як мед у гарячому чаї.

Тон простягнув руки по обох боках краю озерця та відкинувся назад.

— У землі ще залишилася якась магія. Я відчуваю її тут, тепло, що пульсує у воді.

— Це місце тобі знайоме? Ти бував тут?

Тон торкнувся своєї щоки, провівши пальцем по нанесеним на неї рунам.

— Не знаю.

— Я теж не знаю, — мовила вона. Лист Уто лежав у кишені її сорочки. — Спогадів про моє старе життя немає, але навички часом проявляються.

Вона опустилася глибше, аж до самого підборіддя, і потерла шкіру, відчуваючи біль під шрамами, а питання знову виринули з пам’яті.

— Як особистість я щось більше, ніж просто минулий злочин, правда? Моє тіло пам’ятає те, ким я колись була. Я вправно б’юся на мечах. Я спробувала стріляти з лука і виявила, що в мене добре виходить. Я пробувала грати на музичних інструментах, коли менестрель мені показав, як це робиться, але нахилу до цього не маю взагалі.

Тон виглядав втішеним.

— Ти намагалася з’ясувати, хто ти.

— Так, і я досі цього не знаю.

Наважившись, вона почала рухатися у воді й проплила просто перед ним. Елліель витягнула ноги вниз і виявила, що ледве торкається м’якого намулу та слизьких камінців на дні водойми. Її погляд зосередився на руні на його щоці, і вона простягнула руку, щоб обережно торкнутися її пучками пальців.

— Я вдосталь надивилася в дзеркалі на своє обличчя. Твій знак відрізняється від мого. Тут є додаткова лінія.

— Це руна запуску, яка дає мені змогу повернути спогади, якщо захочу.

Така відповідь її здивувала.

— Ти можеш це зробити? Тоді чому не повертаєш свої спогади? Так ти отримаєш відповіді.

— Я вважаю, що це занадто небезпечно. Поки що. — Він наморщив лоба. — Повинна бути причина, чому мої спогади стерті. Мене замурували глибоко під горою, і хтось хотів, аби я забув. Це було важливо.

— Але якщо вони залишили руну запуску, — сказала Елліель, — то хотіли, щоб ти згадав.

— Можливо, проте не зараз.

Хоробра не могла його зрозуміти. Вона відчувала нагальність цієї потреби.

— Хіба ти не хочеш повернути свої спогади? Я певно хочу. Хочу бодай знайти відповідь на таємницю. Я хочу знати, чому зробила те, що зробила. — Вона затамувала подих і прошепотіла, ледь насмілюючись промовити ці слова. — Або якщо я зробила те, що вони сказали, що я зробила.

45

У своїх чорних шкіряних обладунках та накидці з кольчужною підкладкою Уто виглядав більш грізним воїном, ніж решта солдатів Остерри, яких зібрали для супроводу до від’їзду Колланана Молота та Адана Старфолла. Новини з Нортерри і Судерри були тривожними і збивали з пантелику, проте Уто радів, що двоє чоловіків уже вирушали назад до своїх королівств. При неминучій загрозі з боку Ішари Співдружність не могла собі дозволити відволікатися на стародавні легенди.

Вийшовши у внутрішній дворик, конаґ Конндур мав засмучений вигляд, спостерігаючи, як двоє королів готуються до від’їзду. Його брат і син матимуть кожен озброєний супровід із двадцяти солдатів, і до своїх королівств вони поїдуть різними маршрутами через гори Хребет дракона. Солдати носили залізні шоломи з накладним захистом для щік, мечі на поясі та шкіряні обладунки, позначені символом Співдружності — «відкрита рука».

Обійнявши конаґа на прощання, Адан прошепотів:

— Батьку, пам’ятай, що ми розповіли. Якщо королева By повернеться, ти повинен із нею зустрітися.

— Не варто недооцінювати Лютих, Конне, — непривітним тоном мовив Колланан.

Королевич Мандан підійшов пізніше за інших, він був одягнений у шовкові шати насиченого пурпурового кольору, наче прибув на великий державний прийом. Він здивовано нахмурився, побачивши озброєний супровід.

— Аж сорок солдатів, батьку? А що, як ці солдати знадобляться нам тут, у Остеррі? Що, як ішаранці нападуть?

— Вони нападуть, — відказав Уто низьким голосом. — Рано чи пізно.

— Ми маємо достатньо сил для захисту, — сказав Конндур.

Уто застеріг:

— Якщо ми реально оцінюємо справжню небезпеку, Володарю. Прості люди не можуть вишукувати Лютих під кожним ліжком тоді, коли ішаранці в будь-який час можуть відправити своїх божків і військові кораблі до злиття рік.

Сідаючи в сідло, Колланан кинув різкий погляд на Хороброго та промовив із гірким сарказмом:

— Так, можливо, крижані Люті не бажали зла, коли знищили Лейк Бакал і вбили всіх людей. Звівши нову фортецю, я певен, вони тепер матимуть лише найкращі наміри.

— Ми поширимо звістку про Лютих по всій Судеррі, — сказав Адан. Обидва королі розвернули своїх коней, що з нетерпінням чекали, коли зможуть покинути велелюдний внутрішній двір. — Племена Утауків також на сторожі. Якщо щось зміниться, ми будемо знати й надішлемо ще одне попередження. Три королівства повинні стояти разом.

Конндур виглядав глибоко занепокоєним.

— Вам відомо про стародавні війни. Якщо ми виступимо проти Лютих зі своїми арміями, хіба не зметуть вони нас, як комах?

— Комахи можуть жалити, — мовив Колланан і пустив коня риссю, ведучи за собою солдатів супроводу крізь ворота під цокання копит. Загін Адана прослідував за ним.

Того ж дня по обіді Уто продовжив вчити королевича Мандана необхідним навикам, хоча це означало перервати урок вчителя мистецтв. Хоробрий мусив переконатися, що королевич умів убивати.

Коли Уто, підійшовши, зупинився у дверях мистецької майстерні, Майдан намагався намалювати миску із залежаними фруктами, декотрі з яких були зморшкуваті, а декотрі — потемнілі та гнилі або вкриті плямами сіро-блакитної цвілі. Подивившись на миску, вчитель мистецтв нахмурився.

— Дозвольте мені принести свіжі фрукти, мій королевичу. Художник повинен зосереджуватися на привабливіших об’єктах.

— Художник повинен зображувати світ навколо себе, — виправив його Мандан. — І конаґ повинен бачити гниль так само, як і свіжість.

Учитель клацнув язиком.

— Ви, звичайно, маєте рацію, мій королевичу.

Лице Мандана просяяло, коли він побачив мовчазного Хороброго, що стояв у дверях. Учитель підняв погляд, нахмурившись.

— Нас не можна переривати посеред уроку.

Показавши, що вчитель помиляється, Уто звернувся до Мандана:

— Мій королевичу, ходімо зі мною.

Учитель почав було щось белькотіти, проте Мандан відклав фарби.

— Уто вчить мене важливим речам — як бути конаґом.