Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Аптекар 📚 - Українською

Читати книгу - "Аптекар"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Аптекар" автора Юрій Павлович Винничук. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 77 78 79 ... 98
Перейти на сторінку:

Вечір вогні розпалив у степу,

І було одне зоряне небо вгорі,

А друге було біля ніг.

Скільки маків розквітло в цю ніч!

Скільки маків погасло!

Свічками жадань горять її руки,

І джерело дзвінке прокинутись намагається

Між уст зболілих від паморозків.

У стегнах вона зберігає ночі прекрасні,

Аж спотикається кров на закрутах.

Меч заважає — набік. І сагайдак, і лук.

Інший меч вислизає із піхов,

До інших келихів прикипають вуста, інше ллється вино,

Інша стріла напинає лук.

Тремтить тятива, і роса бризкає навсібіч.

Пиймо росу, упиваймось,

Цілющою вона буває лиш на свято Купала.

Його виступ був нагороджений оплесками і розімлілими усмішками пань.

— Дивні справи діються в нашому богоспасенному місті, скажу вам, — хитав головою Зиморович. — Спершу пропало двоє морців. Безслідно. Такого ще не було. Нехай вони корсари, нехай розбишаки, але — щоб отак серед білого дня щезнути? А далі гірше — вже маємо дві смерті. Спочатку гине бідна дівка, що теж дивовижна річ. А відтак — звичайний сміттяр. Кому він потрібен? Людина-мурашка! Його взагалі ніхто не помічав.

Запанувала тиша. Я уважно стежив за реакцією кожного, але не зауважив нічого особливого. Усе змінилося, щойно Зиморович раптом, звертаючись до доктора Ґрозваєра, промовив:

— Я чув, ваш син мав їхати на науку до Кракова. Однак затримався. — При цих словах Ґрозваєр спохмурнів, воліючи, мабуть, не чути цих слів. Але Зиморович продовжив: — Може, потребуєте якоїсь допомоги? Рекомендацій?

— Ні-ні, — відмахнувся доктор, — він застудився на полюванні. Нічого серйозного.

— А як лови — вдалися?

— Цього разу були самі зайці.

— Що ж — раз нараз не випадає. Не часто трапляється таке знамените полювання, як те, що відбулося влітку, коли ловці привезли аж два вепра і чотири сарни і смажили на оболоні, — промовив Зиморович. — Здається, на тім бенкеті були майже всі тут присутні зі своїми синами. А ви, пане Зількевич. Ви були на тому полюванні?

Зінькевич засовгався і вимушено усміхнувся.

— Та я що, я краще орудую оцим, — він показав на виделку і ніж, — оце моя рогатина і це мій спис.

Усі розсміялися. Я знову уважно оглянув усіх присутніх. Хтось із них або з їхніх синів був замішаний в обох убивствах. Таке враження, що Зиморович затіяв цю розмову недарма, бо й він уважно стежив за реакцією кожного. Та небавом уже всі розбилися на маленькі групки і поринули у якісь свої приватні розмови, доктор Геліас запропонував мені одійти до вікна, пояснивши, що хоче порадитись.

— Знаєте, я хочу довіритися вам у тому, що зі мною сталося цієї ночі. Це така дивна придибенція, що я не можу отямитися. Уявіть, що десь так над самим ранком, ще тільки починало сіріти, я відчув на вустах чиюсь долоню в шкіряній рукавиці. Холодну і шорстку. А біля горла — кинджал. Я розплющив очі. Наді мною стояв невідомий. Обличчя його видно не було. Я подумав, що то сон. Але почув виразний шепіт. Голос був хрипкий. Він нагадав мені давню історію з моєї нерозважної юності… Колись я звабив одну дівчину, ну, а потім, як то часто буває, покинув. Я не мав жодної звістки від неї. А тепер з вуст цього незнайомця довідався, що вона народила від мене дитину і, намагаючись приховати гріх, кинула її у річку. За те її втопили. А дитина вижила. І ця дитина стояла наді мною. То був син. Дорослий син. Він говорив, не висловлюючи жодної люті, говорив спокійним твердим голосом. Я слухав, затамувавши подих, і не міг нічого відповісти. Та, зрештою, що я

1 ... 77 78 79 ... 98
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Аптекар», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Аптекар"