Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Янголятко в кутих черевиках. Книга друга 📚 - Українською

Читати книгу - "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга" автора Генечка Ворзельська. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 77 78 79 ... 99
Перейти на сторінку:
Ваговики.

— Прощавай?

— А хіба ти мене забудеш?


Я махала їй, обіпершись на Знищувача Танків із червоною квіткою в жерлі, аж поки вона зникла.

Розділ 22

Найкращі Вітчимові Мутанти. Найлютіше Зло, будь-коли створене ним із плоті.

Звісно, він лютився.

Звісно, він одіпхнув Мачуху, котра намагалася йому запропонувати…

— Цить! — закричав він.

І повернувся до мене:

— Ти підла погань!

— Убити його? — спитав мене Робот.

— Не треба, — сказала я.

Адже це був Названий Батько.


— Убити його? — спитав Робот.

— Ти ще згадаєш про це, — пообіцяла Вітчимові Мачуха.

— Таточку, — посміхалась я та махала йому рукою.


— Що ж, — сказав Вітчим. — Адже я можу придумати щось іще.

Вітчим, який ледь не прибрав з лиця машкару.

Насилу стримавши гнів.

Вітчим, який сказав…

— Досить, — мовив Той, Що Сидів На Троні. — Вже нам пора убивати.

Він не сказав «один одного», але це було й так зрозуміло.

— Не бійся, — устиг прошепотіти мені Кіт.

— Не бійся, — сказав мені З.Ч.

А Той, Що Сидів На Троні, промовив:

— Я втомився від вас.

І світ рухнув. Він просто зник, з усім тим, чим був наповнений.

Залишилися лише Крихітка та Вітчим — і ті падали в чорну порожнечу. За безліч кілометрів одне від одного.

Частина восьма
«Крихітка й ніщо»

Ми могли падати довго. Падіння тривало довше, ніж життя.

Розтанути й стати Нічим.

Падати в Ніщо, не відчуваючи падіння.

Неспроможні наблизитися чи уповільнити політ.


І раптом сірий човен, а в ньому Мачуха у сірій одежі з попелу.

Опустити руку в Ніщо та примусити його сколихнутися брижами чорної води. Впіймати Вітчимові пальці.

Доторк.

І він перестав падати.

Він підтягнув себе до човна.


А я падала далі, аж поки стала крапкою, а човен став Нічим.


Я летіла в Ніщо, знаючи: воно ніколи не закінчиться.

Я летіла в Ніщо, й воно проникало в мене. Крапля по краплі всмоктувалося в пори. З кожним рухом повік.

Я летіла в Ніщо, але човен уткнувся в берег, і я впала на дно останнім осіннім листком.

Розділ 1

— Егей, — ледь чутно покликала я.

І ще тихіше:

— Е-ге-гей.

Я знала, що я тут не сама.

Але в цій непроникній чорноті я не бачила навіть своїх пальців.

Я піднесла їх до обличчя. Відчула запах металу та пороху, але я не бачила їх. Я лише знала, що вони є, так само, як знала, що тут є ще хтось, і що він — геть поруч.

Я ступила крок. Тут не мало значення, куди ти йдеш. І він ступив крок за мною. Немов по снігу:

— Рип-рип.

Важкий, але дуже прудкий.

— Гей, — я повільно дістала запальничку, — ти хто?

— Клац, — відкинула ковпачок і почула різкий звук його випущених кігтів.

1 ... 77 78 79 ... 99
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Янголятко в кутих черевиках. Книга друга», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга"