Читати книгу - "Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма"

Концерт так сподобався керівництву табору, що хористів звільнили від важкої фізичної праці, й тепер наше завдання — організовувати вечірні розваги для керівництва табору та для полонених.

Ще раз від щирого серця дякую Вам за всю Вашу доброту і, закінчуючи закликом „Ще не вмерла Україна!“, залишаюся завжди

Ваш вірний друг».

Вільгельм також писав Іванові листи і навіть намагався надсилати їх польовою поштою, адресуючи на Іванове ім’я та зазначаючи номер полку, з якого його було взято в полон, але всі листи повертались. А писав Вільгельм, зокрема, таке:

«Любий друже!

Як хотілося би переслати Вам горішки, яблука та інші чудові дари з нашої так гаряче любимої землі — з України, — які від щирого серця надіслав нам один друг. Я не можу Вам переказати, який я був щасливий отримати їх. Завтра, в неділю, ми з моїми так щиро шанованими мною уланами проведемо радісний вечір, і, будьте певні, згадуватимемо Вас і Україну. Я вже радію завтрашньому дню, пісням, коломийкам, думам і т. д. Завтра знову з’являться в моїй уяві образи давніх часів, які скоро стануть реальними.

Я завжди радий нагоді переговорити про мій хоробрий народ, в який я, щиро кажучи, закоханий цілим серцем, адже ж Вам, дорогий друже, я можу все сказати, все довірити, бо ми є „кровні“ принаймні в нашому спільному способі мислення. Тут, якщо можна так сказати, в мирі та спокої я почуваюся щасливим серед моїх людей — я не бажаю собі нічого ліпшого! А надалі я хочу для себе щирого єднання з моїми людьми, я хочу їх усіх привести на мирну Україну, хочу зробити їх щасливими та сильними, хочу, щоби народ і справедливість однаково панували, і хочу стати першим та найкращим провідником цієї країни. Ваш лист так зворушив мене, що я вирішив надіслати Вам ще один, свіжий, мій вірш. На згадку про Вашу далеку батьківщину:

Чорногора