Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Реальна загроза 📚 - Українською

Читати книгу - "Реальна загроза"

336
0
29.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Реальна загроза" автора Олег Євгенович Авраменко. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 77 78 79 ... 113
Перейти на сторінку:

— Цифра справляє враження, — погодився Фаулер. — Проте планета з чотиримільйонними Збройними Силами може дозволити собі скоротити їхню чисельність на кількадесят тисяч.

— Але я так зрозумів, що йдеться про еліту. Командний склад, пілоти, провідні інженери.

— Ви правильно зрозуміли, капітане. І це цілком природно — бо саме військова еліта найбільше переймається проблемами в нашому суспільстві, негараздами в державі. А всіляким хапким прапорщикам, штабним офіцерам-пацюкам, весільним ґенералам та адміралам глибоко начхати на все, крім власної вигоди. Тим-то під звільнення йдуть найкращі, що завдає непоправної шкоди боєздатності армії й, особливо, флоту. Про такий подарунок Федерація Альтаїра могла тільки мріяти — тепер вони точно встановлять контроль над системою Капи Кита. Ериданський уряд це розуміє, але боїться залишити бодай одного неблагонадійного на військовій службі. До того ж натовп вимагає крові — якщо не в прямому, то в фігуральному розумінні. Йому потрібні жертви — і що їх більше, то краще.

— Отже, від п’ятдесяти до шістдесяти тисяч офіцерів, — промовив я. — І це не рахуючи ворентів та сержантів.

— Всіх не обіцяю, — попередив Фаулер. — Чимало тих, хто просто потрапив під роздачу, будуть до останнього сподіватися, що справедливість переможе і їх відновлять на службі. Та навряд чи таких буде дуже багато. Військові — люди практичні, вони звикли до того, що начальство, навіть коли помиляється, своїх рішень не змінює. Тож можете твердо розраховувати на сорок тисяч. Більшість із них приєднаються до вас протягом найближчого місяця. Решта — трохи згодом. Час іще є.

— А їхні родини?

— Думаю, здебільшого залишаться на Октавії, декотрі еміґрують на сусідні планети. Чекатимуть на закінчення війни, а потім уже вирішать, що робити далі. До речі, щодо родин окрема розмова. Їм будуть потрібні матеріальні ґарантії. І не від Ютланда, який перебуває в невизначеному становищі, а особисто від вас.

Я кивнув:

— Так, страховий фонд.

Це ми вже проходили. З пілотами-відставниками було все просто. Вони вже заробили пристойну пенсію, яка в разі їхньої смерті буде пожиттєво виплачуватися їхнім дружинам (чоловікам) або до повноліття — дітям. Фінансові питання їх мало цікавили, вони хотіли знову літати. А от чинні офіцери цивільних кораблів, погоджуючись перейти до нас на службу, вимагали твердих ґарантій, що в будь-якому випадку їхні родини будуть матеріально забезпечені. З цією метою ми створили спеціальний фонд під управлінням банку „Аркадія“, куди при укладенні контрактів перераховувалися відповідні суми.

Коли я розповів про це Фаулерові, той зажадав ознайомитися зі статутом фонду, а заодно й обговорити умови контрактів. Тут мені довелося розбудити коммодора Максимовича, терпляче вислухати його бурчання й наполягти на тому, щоб він прийшов до мене. Сам я продовжувати таку розмову не міг, мені бракувало кваліфікації — а адмірал виявився дуже скурпульозним у цих питаннях. Він справді почувався відповідальним за долю людей, що постраждали через авантюрні плани „народного повстання“, яке він готував за сприяння мого батька…

Лише о пів на третю ночі Максимович з Фаулером узгодили всі принципові моменти майбутніх контрактів і нарешті пішли. Провівши їх, я подався до спальні, де з подивом виявив, що Елі не спить, а лежить у навушниках і дивиться якись історичний фільм.

— Що з тобою? — запитав я, знімаючи мундир.

Вона згасила екран, на якому купа самураїв натхненно рубали одне одного своїми мечами, й поклала на тумбочку пульт і навушники.

— Як це що? Чекала на тебе. Хочу знати, про що ти домовився з Фаулером.

— Ага, зрозуміло.

Попри те, що ми не стишували голосу, Ліна не прокинулась. Як завжди, вона спала міцним і солодким сном невинної дитини.

Роздягнувшись, я забрався в ліжко, пригорнув до себе Елі й поцілував її.

— А як щодо кохання?

— Ну-у, — манірно протягла вона. — Якщо чесно, то я вже сита. Лінка мене геть виснажила. Це, до речі, ще один плюс полігамії. От у моногамному шлюбі, якщо чоловік ночами працює, то жінка залишається сексуально незадоволеною.

— А так ти задоволена?

— Цілком.

— Отже, кохання не буде?

— М-м, подивимось. Але спершу розкажи про Фаулера.

Що ж, Елі є Елі. Це вам не Ліна…


5

До місячного ювілею нашого перебування на Вавілоні ми отримали своєрідний подарунок — повідомлення про відбуття „на навчання“ двох третин Зоряного Флоту Тянь-Ґо в супроводі корпусу десантних транспортів, кожен з яких мав на борту по три або чотири армійські дивізії. З урахуванням семи днів запізнення через відстань між двома планетами, виходило, що події розвиваються у повній відповідності з нашими проґнозами. До атаки на Ютланд залишалося близько двадцяти восьми тижнів, і, згідно з планом, ми припинили закупівлю важких кораблів і цілком зосередилися на швидкісних судах третього та четвертого класу — корвети, фреґати та легкі крейсери.

Неприємним, але очікуваним сюрпризом стало те, що ще три планети з батькового списку потенційних аґресорів розпочали військові приготування. Та це вже не мало значення — земний уряд, не зацікавлений у тривалій кризі, прискорив перемовини з ютландською делеґацією і нарешті віддав наказ Комітетові Начальників Штабів про спорядження експедиційного флоту. Розрахунок був точний: підмога мала надійти лише тоді, коли битва за Ютланд закінчиться, і від її результату залежатимуть подальші дії землян. Якщо ми переможемо, вони підпишуть з нами договір про дружбу та співробітництво, а їхній флот приєднається до нас як союзний. У разі ж нашої поразки Земля ніякого договору підписувати не стане, посилаючись на те, що ютландський уряд не має реальної влади на планеті, але земний флот все одно залишиться в локальному просторі Ютланда, щоб нагадувати ґенералові Чанґу про необхідність дотримуватися

1 ... 77 78 79 ... 113
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Реальна загроза», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Реальна загроза"