Читати книгу - "Зграя, Лаванда Різ"

- А якщо ні? - хмуриться він ще більше. - Ти думала про те, що коли ця дитина народиться, нас будуть бажати прибрати з ще більшим завзяттям, щоб захопити владу. Адже наш син буде знаряддям цієї влади. Або припустимо, ми придушимо альянс, виживемо і виростимо цього царя перевертнів, а раптом його якості та здібності будуть нам не підвладні? Що якщо ми пустимо у світ найстрашнішого звіра?

- А раптом трохи пізніше, цього страшного звіра справить на світ інша пара альф, а ми з того світу вже не зможемо тримати ситуацію під контролем. І взагалі, хіба у тебе і мене може народитися монстр? - я посміхнулася, відкрито дивлячись в обличчя того, кого насправді незрозуміло люблю. Суперечка і крики це так, дурниця, головне ж основа, в яку занурено твоє серце. Моя посмішка злегка обеззброїла його.

- Це занадто радикальний захід. Я побоювався продумувати такий варіант. Противники альянсу не підтримають твою ідею. Вони в принципі проти народження такої дитини.

- І що ці противники будуть робити, на що вони готові піти? - ми просто збуджено спілкуємося на підвищених тонах, але між нами немає місця гніву. - Чи стануть цілеспрямовано винищувати всіх альф на планеті, щоб не дай бог ті коли-небудь не спарилися? Це знищить наш вид, Еріку, і ти розумієш це не гірше за мене. А так як ти розумніший, навіть я тобі тут поступаюся, ти побачиш усі ракурси такої перспективи. Подумай.

- Це важкий тягар відповідальності, Нікі. Найтяжче, яке коли-небудь випадало батьківській парі. До цього потрібно бути готовим, - і ось в ньому вже борються сумніви. - Це лякає мене сильніше чого-небудь.

- Сильніше, ніж можливість втратити мене?

- Не муч мене, - важко зітхнувши хитає головою, пославши мені сповнений гіркоти погляд. - Не чесно порівнювати трагедію одного з можливою трагедією мільйонів. Ризик божевільний. Навіть я не впевнений чи вистачить нам сил битися. Можливо, доведеться постійно бігти.... Я не готовий відповісти прямо зараз, занадто багато емоцій. Потрібно зважити і порадитися з іншими.

- Хоча б спасибі, що відразу не відрубав відмовою. ... Час зараз важливий, Еріку, прошу, не тягни з рішенням, - я люблю зустрічатися з ним очима.

Сила, що розбурхує тебе, влаштовує тобі контрастний душ, то охолоджуючи твою кров, то доводячи її до стану кипіння. Обійми очима - це особлива розрада душі. Можна ввести в екстаз без єдиного дотику. Достатньо лише проникливого довгого погляду.

- Відпочинь поки. Це мій будинок і він в твоєму повному розпорядженні. Ми з тобою у будь-якому випадку прийдемо до єдиної думки, - кажучи це, Ерік пригортає мене до себе, обіймаючи вже не тільки душею, а й міцними сильними руками. - Не уявляю більше свого життя без тебе. Хочу любити тебе, не озираючись, не побоюючись і не стримуючись. Хочу більше підтвердження твоїх почуттів, це надає мені сили, Ніколь. А ти нібито до сих пір збентежена відносинами, які на тебе звалилися.

- Боюся злякати, - шукаю губами його шию. - Раптом потонеш в моїй бурхливій радості. І ти маєш рацію, я все ще здивована тому, як це я так закохалася в тебе. Але факт є факт. ... Я так люблю тебе, що іноді у мене навіть коліна підкошуються. Страшно подумати, що буде зі мною далі, адже моє почуття, напевно, тільки набирає обертів.

Ерік задоволено гмикає і цілує мене в губи, розганяючи стадо мурашок по всьому моєму тілу. От би кожен раз наші суперечки мали таке закінчення. Поцілунок затягується, і Еріка починає пробивати дрібним тремтінням. Адже не дарма вживають вираз «збурений бажанням», тому що бажання можна порівняти з некерованою бурею. І здається, зупинятися він не збирається. ... Ну, якщо це допоможе йому прийняти рішення ...

Розумію, що ті два рази були просто репетицією. А тепер Ерік відчув себе вільним у виявленні своїх почуттів. Одяг геть, хай навіть він летить жмутами.

У кожному дотику, в кожному поцілунку - спрага і захоплення. Він занурюється в мене, і буря кружляє нас в вихорі. Все вище і вище. Ми більше не стримуємося ні в силі руху назустріч один одному, ні в стогонах, що вириваються, ні в ніжності нашого шепоту. Здається, цей будиночок розгойдується з боку в бік, а ми все не можемо насититися насолодою. Нарешті можна віддатися в повну силу альф і злитися в ще більш потужне ціле, пізнаючи загадку і стан світобудови. «Я люблю тебе, люблю» - немов парою виходить від наших розпалених тіл, чується в диханні, і звичайно ж відбивається відблисками в наших  вовчих очах, в тому, як ласкаво стирає він крапельку поту, яка повзе по моєму животі, і в моєму бажанні притиснутися до нього і заснути на його плечі.

    Шкода, що я не почула як він пішов. Хоча з іншого боку, раз я міцно спала, значить, відчуваю себе захищеною, коли поблизу мій чоловік. На якийсь момент почуття голоду відволікає мене від моїх думок, і я розумію - щоб тримати звіра в узді, я повинна з'їсти хоча б сендвіч. Голод небезпечний для вульфенів, чим голодніше перевертень - тим агресивніша його суть і гірші вчинки. Мало того, що ми стаємо грубими і злими, так ми ще можемо звернутися і напасти на домашню худобу, ... на самотнього перехожого в рідкісних випадках. Законники відстрілюють вульфенів, підозрюваних в нападі на людину. А ось в далекому і темному минулому мої предки ласували саме людьми. Цю частину нашої історії я згадую неохоче, мені огидна моя генна причетність до тих подій. Ось вам ще одна причина хотіти стати нормальною.   

... У нашій природі є ще одна унікальна особливість. Ми вміємо передавати і отримувати особисті звукові повідомлення за допомогою виття. Це звичайно не мобільний зв'язок, але виття вульфенів особливої звукової частоти долає пристойну відстань. При бажанні це повідомлення можна відправити конкретно для когось одного, інші просто почують виття перевертня. І зробивши всього десять кроків від будиночка ... я почула призначене мені повідомлення.