Читати книгу - "Зграя, Лаванда Різ"

... Він йде, він знайшов мене.

Зірвавшись з місця, я кидаюсь бігти з усіх сил, ніби від цього залежить моє життя, і вона дійсно залежить від зустрічі цих двох.

Я повинна випередити зграю Еріка. Вони напевно вже засікли чужака і потрібно перешкодити неминучій сутичці.

  На бігу розсікаю нестримний крижаний вітер, дрібні голчасті сніжинки безсердечно колють мені обличчя, небо потемніло і обвисло сизим важким черевом над цією загубленою в північних лісах ущелиною, ось-ось і верхівки сосен проткнуть втомлений небосхил. Простір пульсує десятками емоцій, які мчать на зіткнення. 

Я чую їх ... перевертнів.

І попереду і ззаду. Ерік і його вульфени майже наздогнали мене, а назустріч мені вже мчить дюжина інших вовків. Я єдина межа між ними. Завмираю на місці припавши на одне коліно, виставивши руки в обидва боки, рвучко стиснувши кулаки, немов намагаючись відсунути і убезпечити їх один від одного.

Мій жест різкий і владний - і тим і іншим я наказую зупинитися. Вовки Тіма коряться, вульфени Еріка, крадькома все ж продовжують підбиратися ближче до свого ватажка , вони слухаються тільки його, а він напевно велів їм бути напоготові. Ерік підходить до мене зліва, Тім справа, і в цій напрузі не вистачає лише небесного грому, гонга долі. 

А моя доля ще та любителька витончених сценаріїв. Моя реальність роздвоюється, одна картинка набуває чіткості, друга раптом починає тремтіти, як голограма обманка.

- Я прийму в свою зграю усіх, кого переслідує альянс, а ти приймеш той факт, що я тепер нерозривно пов'язана з цим альфою як союзник і як його пара! - уривчасто і суворо кидаю в обличчя Тіму замість «привіт, пробач і як справи», але того вимагають обставини. Бійка може спалахнути через один косий погляд, зграї звикли ворогувати. Перевертні затамували подих, голови опущені, вуха притиснуті, їх серця вибивають барабанний дріб війни. - А ти дозволиш їм ступити на твою територію, і ти приймеш їх, як мою сім'ю. А ще ти даси слово  не ставити під сумнів моє відношення до тебе ні на одну мить! - це я вже видала Еріку. Похмурому, як це небо.

- Я в курсі змін, - цідить Тім, лише ковзнувши по мені поглядом, зараз вся його увага прикута до Еріка. Не потрібно мати сім п'ядей у чолі, щоб зрозуміти, як він його ненавидить. - Нам потрібно укриття, крихітко, але підемо ми за тобою не тому, - його ліва брова з викликом багатозначно підвелася. Погана затія. Бути біді. Трохи дихаючи, спостерігаю за цими двома. Бета крупніший, вищий на зріст і ширше в плечах, ніж Ерік, від нього валить пара, а волосся потемніло і закучерявилися від вологи, в очах - вовк, небезпечний, що затаївся. Тім ні за що не змириться, я відчула це миттєво, цей характер приніс безліч розчарувань його противникам. ... В наступну секунду розумію, як сильно я за ним скучила. Мені хочеться його обійняти, але я не маю права. Образ Тіма врізається в моє сприйняття гостро, на повній різкості, до дрібниць. Образ Еріка чомусь застилає туманом. Емоції контролювати все складніше, вони плутають мене, мої відчуття, я вже не знаю, що з нами діється.

- Я ще не прийняв рішення щодо твого плану. Ти занадто багато від мене вимагаєш, Ніколь! - ось де натягнута і дзвінка сталлю струна - в голосі Еріка.

- Так прийми його зараз! Самий відповідний для цього момент! - в серцях вигукую я. - Еріку, я хочу слідувати в твоєму напрямку, ти не можеш це не відчувати, але зараз я впевнена, що моя інтуїція мене не обманює. Ти альфа, ти вище ревнощів.

- Два безпрецедентних випадки - це вже надто багато, - сердито звузив очі Ерік. - Зараз ми не можемо собі дозволити зламати всі закони нашого племені відразу. Зграї матрьошки не буде! Що за маячню ти мені пропонуєш? Зграя в зграї? Ти прийняла мою владу, Ніколь, ти тепер моя сім'я, але ти не можеш мати лише тобі підвладних вульфенів. Я не допущу свавілля і хаосу в настільки важкий для нас час. Тут вже розмови не про ревнощі.

- Добре, давай шукати вихід. Але ми не можемо їх кинути, і мучитися міркуваннями тут теж не місце. Вони втомилися, Еріку. Саме час вульфенам вчитися добросердю.

Почувши мої слова, Ерік сухо розсміявся, різонув мене поглядом. Його напруга відчувається дуже явно, він не був готовим до такої ситуації, але я впевнена, що особливий альфа впорається.

- О, так, тільки добросердя нам і не вистачає, - Ерік подав знак своїм вовкам повертатися, уважно оглянувши поглядом непрошених гостей. - Не бачу для вас сенсу ставати моїми ворогами. Рипнетеся - помрете. До тих пір, як я знайду рішення, ми можемо надати вам тимчасовий притулок, тепло та їжу.

   Зі мною щось відбувається. ... Ніколи в житті я не відчувала нічого подібного. Нічого, подібного від цього болю. Біль роздирає душу і серце подібно зіпсованому аркушу паперу. Я усвідомлюю, що мій стан не є нормальним, як і те, що я знову все зіпсувала або зіпсую остаточно, та так, що моє життя не буде коштувати і зім'ятого клаптика газети.

Що ж не так ?! Чому я немов мечусь над розломом, що розповзається дужче і дужче? Чому темніє в очах, а кишки згортає вузлом, притискаючи мене до землі? Мені погано, неможливо дихати. У пору впасти в сніг і згорнутися клубком, тремтячи в болісних конвульсіях. Мимоволі уповільнюю крок і відстаю. ... Ймовірно, все тому що відчуття мого обраного, моєї щирої пари, того кого моя вовча суть обрала спочатку, знову заповнило мою істоту, забилося в кожну клітину і пору з тривожною наполегливістю відтісняючи мої почуття і мій  зв'язок з Еріком. Усередині мене билися дві половини - я колишня і я нова.