Читати книгу - "Веселка тяжіння, Томас Пінчон"

Під час занять він часто озирається і бачить, як сер Стівен Додсон-Трак поглядає на секундомір і щось занотовує. Та хай йому біс, що б це воно могло означати? Йому навіть на думку не спадає, що все це якимось чином стосується його загадкових ерекцій. Підібрано або ж розроблено особистість, яка не викликатиме підозр, поки ті не наберуть потрібної швидкості. Зимове сонячне проміння б'є збоку в обличчя, наче мігрень, штани давно не прасовані, мокрі, в піску, бо він щоранку встає о шостій і гуляє набережною — сер Стівен виставляє напоказ свій камуфляж, якщо взагалі не роль у змові. Наскільки Слотроп уявляє, він легко може бути агрономом, нейрохірургом, гобоїстом — у Лондоні надивишся всякого, будь-які рівні командування аж кишать отакими багатовимірними геніями. Але, як і над Катьє, над Додсон-Траком нависає запопадлива поінформованість, безпомильна аура підлеглого і невдахи…

Якось Слотропу випала нагода у цьому переконатися. Скидається на те, що Додсон-Трак фанатик шахів. Одного разу в барі пополудні він запитав Слотропа, чи він, бува, також не грає.

— Нє, — бреше, — навіть у шашки не граю.

— А шкода. В мене нарешті з’явився час для партійки в шахи.

— Одну гру я знаю. — Невже щось від Алюра весь цей час ховалось у закамарках його душі? — Грають за випивкою, називається «Принц», її, може, навіть англійці й вигадали, ви ж маєте принців, так? а ми не маємо, ну, тільки зрозумійте мене правильно, кожен вибирає собі номер, ну-у, ви починаєте «Принц Валлійський якось так — взяв і загубив свій фрак», тільки не ображайтеся, номери йдуть по колу за годинниковою стрілкою, а номер два його знайшов, за годинниковою стрілкою від принца або взагалі будь-який номер, який схочеться йому назвати, себто принцові, ну, шість чи будь-який, розумієте, ви спершу вибираєте принца, він починає, потім цей номер два, ну, або який каже Принц, але спочатку цей, принц, який каже, Принц-отак, фрак, два, сер, після того, як скаже, що Принц Валлійський якось так — взяв і загубив свій фрак, і номер два відповідає, «не я, сер…»

— Так-так, але… — сторопіло дивиться на Слотропа, — ну, я не зовсім упевнений, що зрозумів суть гри. Хто у ній виграє?

Ха! Хто виграє, от же телепень.

— Ніхто не виграє, — тепер дуже обережно, згадує про Алюра, бо маємо тут невеличку імпровізацію контрзмови, — у цю гру програють. Один за одним. А хто залишається, той і виграє.

— Якась та гра недобра.

— Garçon. — Для Слотропа напої за рахунок закладу — це вже Вони не поскупилися, підозрює він. — Ще такого самого шампанського! І щоб не чекати — порожніє пляшка, несіть ще, comprendez[253]? — Зачувши чарівне слово, молодші офіцерики з одвислими щелепами поволі підходять і сідають за стіл, а Слотроп продовжує розтлумачувати правила.

— Щось не впевнений… — починає Додсон-Трак.

— Дурня. Давайте спробуємо, що вам ті шахи?

— Точно, точно, — погоджуються всі.

У кріслі Додсон-Трак сидить дещо напружено.

— Келишки несіть, оті більші, — горлає Слотроп офіціанту. — А ліпше дайте он ті пивні гальби! Ая! Саме враз. — В офіціантових руках вистрілює здоровенна пляшка брюту «Вдова Кліко», всім наливають. — То що, принц Валійський якось так, — провадить Слотроп, — взяв і загубив свій фрак. Номер три його знайшов. Принц-отак, фрак, три, сер!

— Аж ніяк, сер, — відповідає Додсон-Трак, наче виправдовується.

— А хто, сер?

— П’ять, сер.

— А чому я? — з хитрим виразом запитує П’ять, шотландський горець у парадних вузьких штанях.

— От, курва, й сіли маком, — командує Слотроп, вжившись у роль принца, — отже, маєте випити. До дна, без перепочинку, одним духом.

Гра триває. Слотроп поступається титулом Принца Четвірці, і всі номери міняються. Першим вибуває шотландець, спочатку роблячи помилки навмисно, а потім уже неминуче. Приносять і відносять бутлі, пузаті, зелені, подерта сіра фольга на шийках пляшок сяє електричним світлом. Корки стають щоразу пряміші, все менше і менше схожі на гриби, роки degorgement[254] переходять у часи війни, а товариство стає дедалі п’янішим. Шотландець, гикаючи, скотився зі свого крісла, протримався на ногах кроків з десять, а тоді заснув під пальмою у діжці. Одразу інший молодший офіцер, сяючи, посунув на його місце. Вістка осмосом просочила всеньке Казино, тепер довкола столу зібралася юрма непроханих порадників і чекала на втрати. Заносять величезний шматок льоду з тріщинами, схожими на листя папороті, крижані грані дихають білим, відтак лід розтрощують на дрібні шматки у велетенській мокрій ванні, куди кладуть охолоджуватися пляшки, що їх естафетою виносять з пивниць. Невдовзі натомленим офіціантам доводиться споруджувати піраміди з порожніх кухлів і наливати в них шампанське фонтаном згори, а натовп гучними вигуками вітає пінисті водограї. Обов’язково якийсь жартун вихопить кухоль із самого споду, споруда захитається, а решта кидається рятувати те, що можна врятувати, бо за мить усе з гуркотом обвалиться, заливаючи мундири і черевики, доведеться спороджувати все спочатку. Гра вже перейшла на «Принца по колу», коли кожен названий номер негайно стає Принцом, а решта номерів зсуваються відповідно. На цей час уже неможливо сказати, хто робить помилки, а хто ні. Виникають суперечки. Пів зали затягує сороміцьку пісню:

СОРОМІЦЬКА ПІСНЯ

Махав я вчора королеву Трансильвані-ї,

Сьогодні королеву Бургундії грав,

Близький тепер я до шизофрені-ї,

Та королеви гарні всі, і не ловлю я ґав…

Шампань рожевий і на сні-данок кав’яр,

До чаю «Шатобріана» трішки я взяв…

Цигарку за десять шилінгів курю,

Сміюся так, що аж живіт болить, я не дурю,

Назви мене, як хочеш і не стань на прю

З отим, хто грав учора королеву Трансиль-ва-нії!

Слотропова голова — повітряна кулька, тільки рухається не вертикально, а горизонтально, і повсякчас уздовж зали, хоча й залишається на одному місці. Всі клітини мозку тепер — малесенькі бульки: голова перетворилася на чорний епернейський виноград, прохолодні тіні, шляхетне cuvée[255]. Дивиться на сера Стівена Додсон-Трака, якимось дивом той ще тримається прямо, хоча очі й оскліли. Ага, саме тут і передбачається контрзмова, так-так, ну, ось… Слотроп втуплює погляд у черговий пірамідальний фонтан, цього разу у солодке «теттенже» без дати на етикетці. Офіціанти і