Читати книгу - "Війна Калібана"

- «МаоКвік» стала частиною уряду? Я не знала.

- Ми всі на одному боці. «МаоКвік» так само як і будь-хто інший зацікавлені побачити тих людей, про яких вони турбуються.

Двері у офіс відчинилися і у одвірку замаячила Роберта Дрейпер. Вона виглядала мов лайно. Шкіра мала попелястий колір, мов у людини яка занадто довго не спала. Щелепи стиснуто. Авасарала махнула рукою в бік стільця.

- Мені багато трафіку потрібно.

- Не проблема. В тебе буде найвищий пріоритет в комунікаціях.

Марсіянка сіла напроти столу, достатньо далеко від об’єктиву камери: руки в замку на стегнах, лікті в боки – немов рестлер, що заходить в клітку. Авасарала примушувала себе не дивитися на жінку.

- Я можу про це подумати?

- Крісьєн, - відповів Еррінрайт наблизивши термінал так, що його широке, кругле обличчя заповнило екран, - я попередив генерального секретаря що ти можеш і не полетіти. Навіть на найліпшій яхті, подорож до Йовіанської системи це не проста прогулянка. Якщо в тебе забагато справ, або тобі не до смаку подорожі то просто скажи і я знайду когось іншого. Просто когось, хто не настільки справний як ти.

- Кого ж? – махнула Авасарала рукою. В грудях у неї горіла лють, - нехай. Ви мене вмовили. Коли я відлітаю?

- Яхті призначено відбути за чотири дні. Я прошу пробачення за вкрай стилі строки, та я сам отримав підтвердження лише годину тому.

- Яка приємна несподіванка.

- Якби я був віруючою людиною то сказав що це не просто так. Всі деталі відправлю Сорену.

- Краще особисто мені, - попросила вона, - Сорен і так завалений справами по вуха.

- Як буде завгодно.

Її бос таємно почав війну. Він співпрацював з тією самою корпорацією, яка випустила джина з пляшки на Фебі, принесла в жертву Ерос і залякала все інше людство. Він був перепудженим маленьким хлопчиком у доброму костюмі який вирішив що переможе у обраному бою бо обіцявся через реальну загрозу. Вона посміхалась до нього. Справні чоловіки і жінки помирали через нього і Нґуєна. На Ґанімеді помирають діти. Белтери шкребтимуть калорії. Хтось голодуватиме.

Круглі щоки чоловіка зменшились на міліметр. Брови трохи звузились. Він знав що вона знає. Звісно, інакше й бути не могло. Гравці їх рівня одне одного не дурять. Вони навіть виграють від того що їхні опоненти в точності розуміють що відбувається. Як він вигравав у неї просто зараз.

- Ти добре почуваєшся? – запитав співбесідник, - я думаю що це перша наша розмова за багато років, коли ти не вжила жодної лайки.

Авасарала посміхнулась до екрану, простягнула пальці немов могла погладити його обличчя і обережно сказала :

- Пизда.

Коли зв’язок було розірвано, вона на хвильку підтримала руками голову, глибоко видихнула, через силу вдихнула, фокусуючи зір. Розпрямившись, Крісьєн помітила що за нею спостерігає Боббі.

- Добрийвечір, - привіталась хазяйка кабінету одним словом.

- Я намагалася знайти вас, - почала пояснювати Дрейпер, - та мої з’єднання блокувалися.

Авасарала рохнула.

- Нам потрібно дещо обговорити. Декого. Тобто Сорена, - повідомила марсіянка, - пам’ятаєте дані, про які ви попросили його потурбуватися пару днів тому? Він їх комусь віддав. Не знаю кому, але військовому. Я можу поклястися.

То ось що його вкурвило, думала Авасарала. Спіймала його по лікті в маслі. Нещасний придурок недооцінив її кімнатну морпіхиню.

- Нехай, - озвалась старша жінка.

- Я розумію, що ви не маєте жодної причини мені довіряти, - сказала Боббі, - але… менше з тим. Чому ви смієтеся?

Крісьєн підвелася і потягнулася так сильно, що суглоби в плечах почали приємно поболювати.

- Від цієї хвилини, ти в прямому сенсі єдина з моїх підлеглих, кому я можу довіряти поки я сцю. Пам’ятаєш як я казала що ґанімедська штука не наша? Тоді вона не була але тепер стала. Ми її придбали і плануємо використати проти вас.

Боббі підвелася. Її попелисте обличчя ще й зблідло.

- Я маю доповісти моєму керівництву, - відповіла вона придушеним тоном.

- Ні, ти не маєш. Їм це відомо. І ти не можеш цього довести як і я сама. Повідомиш їх зараз, вони це оприлюднять, ми заперечуватимемо і потім бла-бла-бла. Більшою проблемою є те, що ти повертаєшся на Ґанімед. Зі мною. Мене щойно направили.

Авасарала все їй переповіла. Сфальшований Сореном рапорт розвідки, що з цього випливає, зрада Еррінрайта і місію на Ґанімед на яхті «Мао-Квіка».

- Ви не можете так вчинити, - відповіла сержантка.

- Я скабка в сраці, - погодилась Крісьєн, - вони контролюватимуть мій зв’язок, але вони так вчиняли й тут, скоріш за все. І якщо мене вже відправляють на Ґанімед то ти можеш бути на сто відсотків впевненою, що там нічого не станеться. Вони мене садовлять у коробку, допоки змінити щось буде пізно. Або намагаються так зробити. Але я ще у цій йобаній грі не програла.

- Ви не маєте сідати на той корабель. Це пастка.

- Звісно що пастка, - відмахнулася Крісьєн, - але це пастка, в яку я маю потрапити. Відмовити генеральному секретарю? Про це дізнаються і почнуть вважати що я йду у відставку. Ніхто не ставитиме на гравця, який стане наступного року безсилим. Ми граємо в довгу, а це означає що потрібно виглядати сильними увесь період. Еррінрайт це знає. Тому й грає саме так.

Ззовні піднявся у повітря ще один шатл. Авасарала майже відчувала ревіння полум’я, відчувала тиск прискорення і поштовх фальшивого тяжіння. Останній раз вона покидала гравітацій колодязь Землі тридцять років тому. Приємністю це не назвеш.

- Якщо ви підніметесь на той корабель, вони вас вб’ють, - зробивши з кожного слова окреме речення відказала морпіх.

- В цю гру так не грають, - відповіла старша жінка, - що вони..

Двері відкрилися. Сорен тримав у руках тацю. На ній стояв залізний, литий чайник і одна емальований стакан. Він відкрив рота аби щось сказати, аж тут побачив Боббі. Про її зріст можна було легко забути, допоки чоловік Соренового зросту не знітився перед нею.

- Мій чай! Це чудово. Налити тобі, Боббі?

- Ні.

- Нехай. Сорене, постав вже тацю. Я не можу пити поки ти її тримаєш. І налий відразу.

Авасарала