Читати книгу - "Житія Святих - Лютий, Данило Туптало"

велике, що було з юности його. Церкву ж святу, по цілому світі розсіяну, Богові вручав. Після достатньої його молитви взяли слуги старця, посадили на осла й вели в град Смирнський у день великої суботи. Два ж почесні сенатори, Ірод і Микита, зустріли його по дорозі, взяли його на свою колісницю і радили йому, аби лише словом віри відрікся на суді: "Хіба то велике, — казали, — коли скажеш: "Владико кесарю, принесу жертву" — і так врятуєшся від смерти?" На це Полікарп мовчав. І коли йому надокучали, відповів: "Ніколи ж не зроблю того, що радите мені". Вони ж розгнівалися і, докоривши йому, скинули з колісниці, і, впавши, старець зламав собі гомілку, проте не зважав на біль. Коли привели його на суд, закричав народ нечестивих, радіючи, що Полікарпа схоплено. Він же чув голос Господа нашого, що з небес до нього промовляв: "Мужайся, Полікарпе, і великою душею подвизайся". Той голос й инші з наших [епістолія Смирнська говорить] чули. Спитав його суддя: "Чи ти Полікарп?" Він же мовив: "Я". Сказав суддя: "Пошкодуй старість свою, відвернися від Христа, присягни царською фортуною". Таке й тому подібне говорив суддя, коли сказав: "Спам'ятайся, Полікарпе, і скажи: згуби безбожних". Тоді Полікарп, із чесним лицем очі звівши на небо й руки на нечестивий народ простягнувши, сказав до Бога: "Згуби безбожних". Сказав суддя: "Відречися Христа і злослов Його, і відпущу тебе вільного". Сказав Полікарп: "Вісімдесят шість років служу Христові, і не зробив Він мені зла ніякого ж. Як-бо царя свого, який донині мене добре пильнував, ображати маю словами безчесними?" Сказав суддя: "Випущу на тебе лютих звірів". Відповів Полікарп: "Випусти, я ж не зміню свого кращого на гірше". Сказав суддя: "Віддам тебе на спалення". Відповів він: "Погрожуєш мені вогнем, що гасне, а про незгасимий не відаєш, у ньому ж безбожні й невірні палені будуть навіки. Не зволікай більше, але чини швидко, що маєш робити". Звелів же суддя проголошувану возвати до народу, що Полікарп християнином себе ісповідує. Те чувши, елліни ж і юдеї велегласно закричали, кажучи: "Він — цілої Азії розбещувач, живим спалити його!" І наполіг народ з юдеями, аби Полікарпа спалено було. Приготовано ж було багато дров і хмизу, Полікарп відклав пояс свій і скинув' одяг, також і взуття з ніг зняв, а кати готували залізо і цвяхи, ними ж мали прибити Полікарпа, щоб з вогню не вивернувся. Але святий сказав до них: "Прибивати мене не потрібно. Той. Хто має подати мені в полум'ї вогненному терпіння, Той мені подасть і мужність, щоб анітрохи з місця не зрушити чи в якийсь бік не повернутися". Тому не прибивали його кати, а тільки зв'язали й поставили на дрова старця сивого, наче вівцю в стаді найкращу, на жертву зв'язану, для запаху пахощів Богові. Молився ж святий Полікарп, кажучи: "Дякую Тобі, Господи Боже, що з мучениками Твоїми й ісповідниками вчинити мене благозволив. І п'ю чашу страждань Христа Твого, і причасником є болю Його, щоб і у Воскресення життя вічного причасником з Ним бути. Прийми мене як жертву, щедру і добровгодну для очей Твоїх, яку Ти Сам передбачив і передставив. І ось нині здійснив Ти її, істинний Боже, Тебе ж славлю і величаю, й Ісуса Христа, Сина Твого, архиєрея вічного, з Ним же Тобі і Святому Духові належить всіляка честь і слава нині, і назавжди, і навіки-віків. Амінь". Коли ж мовив "Амінь", зразу слуги підклали вогонь, і коли зайнялися дрова навколо і полум'я велике піднялося, було чудо, усім на подив: полум'я-бо, огорнувши святого і піднявшися над головою його, не торкалося святого ані не наближалося до нього, але, наче вітрила, вітром наповнені, так від нього віддувалося навколо, над ним вгорі сходилося. А святий Полікарп посеред вогню стояв не як тіло, вогнем опалене, а як золото, в горнилі очищене. Виходив запах же, говорять смирняни в епістолії, з вогню того, виходили пахощі такі, що всі аромати незрівнянно перевищували. А нечестиві, те бачивши, крикнули на спекулятора, щоб, підійшовши, зброєю досягнув його крізь полум'я й убив. Підійшов спекулятор, пробив його зброєю довгою, і вийшло з рани крови багато незвичайної, бо, наче потік з джерела витікаючи, погасила вогонь зовсім. І так весь люд дивувався тому й пізнав, яка є різниця між вірними і невірними. Був же Полікарп надзвичайний чоловік у наші часи, Смирнської вселенської Церкви єпископ, учитель, що з апостолів вийшов, і пророк святий — усе-бо, що пін казав, збувалося. Після і}ього ЮДРЇ просили суддю, щоби не даг5ав нам тіла Полікарпового. "Будуть, — казали, його за Бога матіг християни, як же і Розп'ятого". Не бачать окаянні, що те неможливе, аби ми від Христа Господа, на хресті розп'ятого за спасення всього світу, відступили й иншого когось мали за Бога. Йому-бо, як істинному Синові Божому, божественну віддаємо честь. Мучеників як учнів і наслідувачів Христових, які з великої своєї до Нього любови за Нього постраждали, за достоїнством шануємо і з любов'ю обіймаємо, їх же у благочесті наслідуємо, у вічній славі причасниками їм бажаємо бути". Сотник-бо, за велінням судді, якого юдеї просили, тіло Полікарпове спалив, за звичаєм еллінським, і те, що живим вогонь не пошкодив, те мертвим вогненній скорилося силі. "Ми ж, — говорять смир-няни, — кості його, від золота чистіші й від каміння коштовного дорожчі, зібравши з попелу, на чесному поховали місці, де ж день страждання його з веселістю святкувати будемо — у пам'ять подвигам тих, що за Христа постраждали, на утвердження ж тих, що мають такою ж смертю ісповідати і прославити Христа, істинного Бога нашого. Це послали вам через брата Марка, і, коли прочитаєте, иншим розсіяним братам цю епістолію передайте, щоб і вони прославили Господа, Який такого нам вибраного з рабів Своїх показав. Той, що може і нас усіх благодаттю Своєю сповнити і ввести у вічне Своє Царство через Сина Свого єдинородного Ісуса Христа, Йому ж слава, і честь, і царство, і велич навіки. Амінь. Вітайте всіх святих, вас же вітають ті, що з нами, й Еварест, що написав епістолію цю, зі всім домом своїм вітає вас. Здійснив страждання своє Полікарп святий у сьомий календ травня (тобто 25-го квітня), у Велику суботу о восьмій годині дня, за великого архиєрея Филипа, коли ігемоном був Траліян, царював же навіки Ісус Христос. Бажаємо вам доброго здоров'я, браття, що ходите у благовістуванні слова Ісуса Христа, з ним же вся слава